“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико “. Для чого поклонятися Хресту?

Апостол Петро у Першому посланні до коринтян каже: «Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (Кр:1:18,19).

Практикуючий християнин, споглядаючи на Хрест, завжди буде відкривати щось нове, бо Хрест поєднав дві непоєднувані речі – смерть і життя вічне. Таємницю, яку людина своїм розумом осягнути неспроможна  – тайну відкуплення людського роду через смерть на ньому Ісуса Христа. Ця таємниця не має дна, але її можна пізнавати  за допомогою певних практик, які  в житті Церкви мають свою тисячолітню історію.

Поклоняючись Хресту, а Свята Церква, крім празника Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, який належить до дванадцяти найбільших християнських свят і який сьогодні обходимо,  вшановує його ще у Хрестопоклінну неділю, християнин зобов’язаний уважно слухати під час богослужінь молитовні тексти, які допоможуть більше пізнати і глибше відчути таємницю Хреста.

Святі отці в основу практик свого духовного життя ставили метанію – глибокий поклін, коли рукою торкаємося підлоги. Як вони пишуть, від метаній серце людини м’якне, розчулюється і тоді вона здатна більше відчути жертовність Ісуса Христа.

Тобто, беручи участь у богослужіннях на честь вшанування Святого Хреста через видимі знаки людина доторкається невидимого Бога. І зв’язком у цьому є обряд, коли ми виконуємо ті чи інші практики.

Поклоніння ХрестуРівень духовного зростання людини, пізнання  таємниці Хреста буде формуватися шляхом її  відкритості, віри у те, що вона робить, бо насправді  дії, які вона робить – усе це робить перед самим Христом, виражаючи Йому пошану і подяку. І, очевидно, за таку жертву Господь більше себе відкриває.

Але, крім особистих змін, які людина здатна відчути, практикуючи поклоніння Животворящому Хресту, вона набуває ознак і функцій, подібно апостолам. Бо, роблячи це, подає гарний приклад усім, хто навколо нас − нашим рідним і  близьким, співробітникам і всім, з ким спілкуємося. Але найперше –  нашим дітям. І, можливо, що й вони заохотяться також пізнати Хрест.

Адже, кладучи на собі знак хресного знамення – напочатку нового дня чи після його завершення, перед і після їжі, перед навчанням чи перед початком якоїсь праці або по її завершенні, ми кожен раз визнаємо свою віру у нашого Спасителя.

Прецінь,  крім того, що Хрест є одним із символів зовнішнього вияву нашої віри, він  є знаком нашого спасіння, нашої підмоги у щоденному випробуванні, знаком звільнення від усього, що є зайвим у нашому житті і  знаком безумовної любові.