Цей салат з капустою — моя слабкість: їм його на сніданок, обід та вечерю всі 365 днів у рік

Херсонці знають, що якщо щось можна їсти щодня, не втомлюючись, то це точно — салат за їх особливим рецептом. Плюси цього салату у тому, що він простий, сезонний, й не прив’язаний до пори року. Влітку — зі свіжими, взимку — з тепличними, але суть не змінюється. Помідори — 200 грамів, соковиті, м’ясисті, без зайвої води. Огірки — 150 грамів, хрумкі, не гіркі. Цибуля — 50 грамів, бажано рожева, херсонська, з легким солодом. Олія — столова ложка, не більше. Сіль — щіпка, без фанатизму.

Все ріжеться грубо. Помідори — не кубиками, а шматками, як для себе. Огірки — кружальцями, але не тонко. Цибуля — півкільцями, щоб аж “звучала” на дошці. Змішати, посолити, додати олію. Ніякого оцту, ніякого перцю. Цей салат не про гостроту, а про баланс. Його не треба прикрашати, він сам собі достатній.

Його їдять з хлібом, з картоплею, з гречкою, з м’ясом, з нічим. Він не набридає, бо не претендує. Він просто є. І коли холодильник порожній, а їсти хочеться — він рятує. Коли на столі все є, і треба щось живе — він доречний. Його не треба пояснювати, він зрозумілий без слів. І якщо хтось каже, що салат — це не їжа, то він просто не був у Херсоні. Там цей салат — це звичка й слабкість до смачного.

Не варто різати овочі занадто дрібно. Цей салат не про естетику, а про текстуру. Коли помідори перетворюються на кашу, а огірки — на тонкі слайси, втрачається головне — хрумкість, соковитість, відчуття справжнього продукту. Херсонський салат має звучати в ложці, а не розчинятись у ній.

Щоб такий херсонський салат точно вийшов вдало, не варто додавати в нього оцет, лимонний сік чи майонез. Це не той випадок. Тут важлива чистота смаку, без домішок. Олія — максимум, що дозволено. Все інше — це вже інший салат. І якщо хочеться гостроти — краще з’їсти цибулю окремо. Бо як тільки з’являється кислинка, зникає херсонський характер.