Про це на своїх сторінках повідомляє The Guardian
З 4 листопада щонайменше на місяць запроваджено комендантську годину в Італії. Відповідно до неї громадяни Італії не можуть покидати власне помешкання з 22.00 години вечора до 5.00 години ранку наступного дня. Всі розважальні заклади і заклади харчування повинні бути зачинені з 20.00 години. Також заборонено працювати музеям, виставкам і туристичному бізнесу.
З кінця жовтня у Франції діє частковий локдаун. У 54-ох департаментах діє комендантська година − кафе і ресторани, музеї зачинені, люди можуть виходити з дому тільки для того, щоб добратися на роботу, студенти перейшли на дистанційне навчання. Тим, хто працює також радять розглянути можливість дистанційної роботи.
До грудня запровадила повторний локдаун Англія.
Європа знов стала центром найбільшого зараження COVID – 19 і одночасно стає загрозливим регіоном щодо безпорядків і повстань.
У п’ятницю ввечері протестуючі кидали коктейлі молотова у поліцію у Флоренції. За акціями протесту відбувся цивільний безлад у Мілані та Турині, де були розграбовані розкішні магазини.
“Ми протестуємо,тому що всі європейські уряди, включаючи наш, виявилися неготовими до другої хвилі. З березня вони говорили, що в жовтні чи листопаді настане друга хвиля, і це буде ще серйозніше, – каже італійський перукар Піно Еспозіто. − Але жодної підготовки до функціонування наших шкіл, системи охорони здоров’я, роботи чи надання стимулів не було. І фінансова підтримка, яку нам обіцяли, недоступна. Але підприємства повинні це мати, якщо вони хочуть залишатися закритими, а співробітникам негайно потрібні гроші на безробіття “. У своєму рідному містечку він очолює групу, яка виступає проти обмежень.
Дослідження показують, що люди чуються економічно і психологічно виснаженими. На цьому тлі ВООЗ фіксує апатію до виконання вимог, висунутих охороною здоров’я, і обов’язкових передумов до зниження заражень.
Люди не мають чіткої і однозначної відповіді науковців на запитання про природу походження коронавірусу, ситуацію з вакциною.
Ці настрої посилюється розбіжністю між класовою та соціальною нерівністю.
Люди вважають, що, якщо вони не будуть працювати, то також помруть.
Підприємці вимагають в урядів матеріальної компенсації за вимушені простої.
Мери дев’яти міст, включаючи Барселону, Лісабон, Прагу та Мілан, напряму звернулися до голови Європейської Ради Шарля Мішеля з вимогою доступу до фонду оздоровлення ЄС на суму 750 млрд.