Теща Арсена Мірзояна Ніна Матвієнко вся в чорному емоційно висловилася: “Вона була вагітна, в утробі билося життя”

Народна артистка України Ніна Митрофанівна Матвієнко вся в чорному емоційно прочитала вірш про нелегку долю українців, щасливе життя яких обірвалося з початком війни.

24 лютого росія розв’язала повномасштабну війну проти українського народу. Окупанти влаштували справжній геноцид, який ніколи не забудеться і ніколи не пробачиться.

Зірки вітчизняного шоу-бізнесу роблять все від себе можливе, щоб наблизити перемогу. Тіна Кароль, Монатік, Джамала, Камалія, Сергій Бабкін, Злата Огнєвіч, Тоня Матвієнко дають благодійні концерти, а зібрані гроші перераховують на потреби постраждалих українців та ЗСУ.

Тарас Тополя, Даніель Салем, Арсен Мірзоян, Олексій Суханов, Дмитро Дікусар і не тільки служать в лавах територіальної оборони. Святослав Вакарчук, Наталія Могилевська, Юрій Горбунов, Дзідзьо співають для українців та військових в різних куточках країни.

Катерина Осадча займається пошуком зниклих на війні дітей. Ніна Матвієнко теж не залишилася осторонь.

Чому діти Ніни Матвієнко досі живуть з нею
Ніна Матвієнко вся в чорному емоційно висловилася про загиблих на війні

Так, донька народної артистки Тоня Матвієнко в Інстаграмі виклала відео зі своєю знаменитою мамою, яка вся в чорному прочитала вірш про Україну:

“Вікторія Михальченко, Маріуполь, 9 березня, 22-й рік.

Вона була вагітна, в утробі билося життя. Співала ніжні колискові, чекала на своє дитя.

Оберігала, зігрівала, ім’я дитині підбирала. І Бога кожен день благала побачити своє дитя.

А він в самому пеклі як міг їх, так оберігав. Писав, дзвонив, і час від часу поцілувати забігав.

І мріяли, і мріяв, як обійме сина, чи, може, донечку свою. Як гордо вимовить дружина: “Герою, я тебе люблю!”.

В одну лиш мить все зруйнувалось, ударом орківських ракет. Вона не встигла, не сховалась, лиш спалах, крик і кулемет.

Із попелом червоно-чорним злетіли мрії і життя. І страх, і біль, і плач, і відчай, і ненароджене дитя.

Тепер ти будеш спать спокійно, медаль отримаєш, звання. Героєм будеш вже навіки за вбиту жінку і дитя.

За що вбиваєш ти, солдате? За що вмираєте самі? За того, хто вже й сам не знає, що коїться в тій голові?

Тобі не буде більш спокою, твоє тебе наздожене. Бо наші вбиті йдуть до Бога, тебе ж і чорт вже не візьме.

Тобі тепер з цим треба жити, твоє вже знаю майбуття. Де б ти не був, ти будеш завжди чути крик матері, що не побачить те ненароджене дитя.

Ненароджене дитя…”.

Схожі статті