У центрі України груші не сушать, не варять джем, не перетворюють на щось складне. Їх закривають просто — так, як робили бабусі, коли не було часу на кулінарні експерименти, але хотілося, щоб узимку на столі стояло щось дійсно смачне. Адже тоді, з десертами було не густо, як зараз. І саме ці груші першими зникають зі столу, бо смак у них — не з магазину, а з пам’яті ще з нашого дитинства.
Беруть два кілограми стиглих, але щільних груш. Не м’яких, не перезрілих — таких, що тримають форму, але вже мають аромат. Миють, чистять від серцевини, ріжуть на половинки або четвертинки — залежно від розміру. Складають у банки, щільно, але без тиску. Додають по три гвоздики, по шматочку лимонної цедри, по пів чайної ложки лимонної кислоти — щоб не потемніли і мали легку кислинку.

Окремо варять сироп: на літр води — 500 грамів цукру. Доводять до кипіння, заливають груші гарячим сиропом. Банки накривають кришками, ставлять у каструлю з теплою водою, прогрівають 20 хвилин. Потім закручують, перевертають, накривають рушником. Коли охолонуть — у комору. І все. Отак просто, легко та смачно можна закрити груші на зиму.
Щоб усе точно вийшло вдало, не варто використовувати перезрілі або м’які груші. Причина — вони швидко втрачають форму, розвалюються в сиропі й перетворюють консервацію на кашу. Для закруток краще брати щільні, ароматні, але не водянисті плоди. Якщо груші вже мають темні плями або почали підгнивати, навіть після обрізання вони можуть зіпсувати всю банку. І ще: не варто змішувати різні сорти в одній закрутці — вони по-різному реагують на термічну обробку, і результат може вийти непередбачуваним.

