Чеснота милосердя, звичайно, дається Богом, але правильно подати милостиню – це велике мистецтво, від володіння яким напряму залежить благополуччя людини, яка подає і стан того, кому подаємо.
Якщо ви вирішили подати кому-небудь милостиню – дайте, не думаючи про те, добре чи погано ви чините, не аналізуйте, чому людина просить, чи ви взмозі зараз це зробити, – просто дайте, бо ви даєте Господу. Не давайте людині оцінок, не робіть відмінностей між чоловіком і жінкою, національностями, бо для Нього всі – Його творіння, і Він бачить також ваше серце і знає, як ставитеся до ближнього свого у кожному випадку.
Якщо людина потребує, то їй потрібно дати, але в жодному випадку, не нашкодивши собі – відповідно до своїх можливостей. Можливо, людина не завжди потребує саме грошей.
Головна умова подаяння – від щирого серця.
Подавати можна, якщо жебраки сидять біля входу в храм, каплиці, біля святих місць і святих джерел.
Жак Луї-Давід. Велізарій просить милостиню. 1781 рікНіколи не можна подавати у самій церкві. В храмі наша увага спрямована на Господа і Йому вся честь і слава. “Жебраків маєте коло себе завжди”, – казав Він. Але ці слова не можна трактувати як зневагу до бідних. Навпаки, виходячи з храму, добре подати милостиню тим, хто просить на монастир, на лікування. Це можна робити в притворі або біля вхідних дверей.
Коли подав на виході з храму – залишив усі свої біди і проблеми вирішувати Богові, зняв з себе гріхи, а подав вхдячи в храм – забереш це все зі собою назад знову.
Часом бачимо, особливо під час прощ, жебраків, які сидять в ряд, то ж, подавати треба усім потроху,(де жебраків сидить парне число – то мертвим). Якщо сидять не в ряд, то тоді, кому вибереш.
Що іще треба знати:
Цей сайт використовує cookies для покращення результатів відображення реклами для вас