Аджика відпочиває: рецепт кетчупу по-одеськи – інгредієнтів 5, а пальчики оближеш

Кетчуп по-одеськи — назва та їжа, яка вже говорить сама за себе. Що це щось справді вкрай особливе, смачне, традиційне та символічне. А робиться як! Насамперед, всього лише п’ять інгредієнтів, жодної зайвої спеції, і результат, який не потребує порівнянь. Помідори — кілограм, стиглі, щільні, без водянистості. Цибуля — 200 грамів, ріпчаста, не надто гостра. Яблука — 300 грамів, кисло-солодкі, без шкірки. Цукор — 100 грамів. Сіль — чайна ложка. Все.

Помідори ріжуться шматками, яблука — кубиками, цибуля — як зручно. Все складається в каструлю, ставиться на середній вогонь. Вариться 40 хвилин, поки не стане м’яким. Поспішати в цьому випадку не потрібно. Далі, все це радять добре збити в блендері до однорідності. А потім, знову повернути на плиту. Після, додати сіль і цукор, й варити ще протягом 20 хвилин, поки все не загусне. Ніякого оцту, ніякого перцю. Цей кетчуп не про гостроту, а про певний пряний смак.

Цей рецепт хороший тим, що після останнього проварювання кетчуп уже буде готовим. Консервувати його — не потрібно. А це, економія часу, сил, грошей. Так само, як нічого не потрібно й стерилізувати. А щоб усе точно вийшло вдало, як по рецепту, не варто замінювати яблука на груші, сливи чи банани — навіть якщо здається, що це “теж солодке”. У цьому рецепті яблуко — не просто фрукт, а баланс між кислотністю і текстурою. Воно дає основу, а не аромат. Інші фрукти зруйнують структуру, зроблять соус водянистим або надто солодким. І тоді вже буде не кетчуп, а компот.

Крім цього, не можна нехтувати часом варіння. Якщо зняти з плити надто рано — соус буде рідкий, з розшаруванням, без глибини. Якщо переварити — стане темним, з присмаком карамелі, втратить свіжість. Тут важлива уважність: не кип’ятити, а томити. І не залишати без нагляду — бо одна зайва хвилина змінює все.

Ще не варто додавати спеції “для аромату”. Гвоздика — одна, перець — дрібка. Все інше — зайве. Цей кетчуп не про складність, а про точність. Якщо почати експериментувати з корицею, базиліком чи часником — вийде щось інше. Можливо, смачно, але вже не по-одеськи. А тут важливо не просто смак, а рецепт і символіка страви.