Жменька під кущ, і буряк більше не знатиме шкідників: ужгородський рецепт – 10 із 10

Буряк — культура не вибаглива, але чутлива. Особливо до дрібних, майже непомітних шкідників, які не гризуть листя, не залишають слідів, але висмоктують з нього всі соки. І тоді коренеплід росте не як буряк, а як щось мале й незрозуміле. В Ужгороді давно знають, як цьому зарадити. Без хімії, без обприскувань, без зайвих витрат. Просто — жменька під кущ.

Що ж саме варто класти під кожен кущ буряка?

Мова про деревний попіл. Те, що лишається після грубки, те, що зазвичай викидають або розвіюють по грядках без системи. А дарма. Бо саме він — природний антисептик, мінеральна підживка і бар’єр для шкідників. Ужгородські городники радять: коли буряк підростає, під кожен кущ — жменьку попелу. Не розсипати по всій грядці, не змішувати з землею, а саме під корінь. Попіл змінює кислотність ґрунту, відлякує дротяника, зупиняє попелиць, і водночас підживлює калієм.

Результат — буряк росте рівний, соковитий, без внутрішніх порожнин і без зовнішніх пошкоджень. Листя не жовтіє, корінь не тріскається. І головне — не треба бігати з лійкою, не треба шукати спеціальні препарати. Просто — жменька під кущ. Один раз, у потрібний момент. І все.

В яких випадках не варто сипати попіл під буряк?

Попіл не варто використовувати, якщо ґрунт уже має лужну реакцію. Буряк любить нейтральне або трохи кисле середовище, а надлишок лугу може порушити баланс і спровокувати хлороз — листя жовтітиме, ріст сповільнюватиметься. Особливо це актуально для піщаних і супіщаних ґрунтів, де pH легко змінюється навіть від невеликої кількості добавок. Перед внесенням варто хоча б приблизно оцінити стан землі. Тому, іноді краще обійтися без попелу, ніж зіпсувати весь урожай.

Не слід сипати попіл і тоді, коли буряк вже отримав азотне підживлення. Попіл вступає в реакцію з азотними добривами, нейтралізує їх дію і може навіть спричинити опіки коріння. Якщо вже внесено селітру чи гній, краще дати землі час, а попіл використати окремо. Наприклад, навесні перед посадкою, або восени після збору врожаю. Стихійне змішування добрив є досить ризикованою справою, а тому, робити цього — не варто.