Дім, що дарма чекає на свою господиню: як виглядає маєток покійної Писанки, який вона будувала з чоловіком

Попри славу та популярність, які вже не згасали, Руслана Писанка вела доволі скромний та закритий образ життя. Останні 10 років вона жила разом зі своїм чоловіком-бізнесменом Ігорем Ісаковим. Пара познайомилася доволі банально: в мережі. І підприємець спочатку навіть не повірив у те, що з ним дійсно зв’язалася зірка, але все одно пішов на ризик.

Вдівець Руслани Писанки показав, як виглядає їхній маєток

Наполегливість та терплячість окупилися — він завоював серце неймовірної жінки, яка пішла йому назустріч. Незабаром вони з Русланою стали парою та вирішили побудувати своє сімейне гніздечко. Маєток знаходиться на Київщині, має два поверхи, але в цілому виглядає доволі стандартно. Екстер’єр виконаний у спокійних тонах, всередині багато елементів з дерева та каменя.

На подвір’ї багато місця для вирощування різних рослин, а також відпочинку у теплу пору року. Також є піч, в якій пара очевидно робила найрізноманітніші смаколики. На спільних дітей обидва так і не наважилися. Зокрема, Руслана говорила про те, що приймає даність від долі.

Тим паче, що їй все ж таки вдалося реалізувати своє материнство, так як деякий час син Ігоря проживав разом з ними. Незабаром в маєтку також з’явилися пухнастики. Пара завела собі декілька котів.

Саме вони залишилися вдома та чекали на повернення пари з Німеччини. Ісаков був впевнений, що зможе привезти свою здорову дружину додому, коли вона досягне ремісії. Про онкологію акторки не було відомо майже нікому.

Писанка приховала це навіть від колег та друзів, які активно з нею спілкувалися, і навіть просили в неї допомоги. І вона допомагала, замовчуючи, як важко їй проходити лікування. Перед смертю їй стало набагато краще. Але насправді це був дуже тривожний знак, який Ісаков не зміг розпізнати. Чоловік зізнався, що до останнього вірив своїй дружині, яка запевняла, що видужає. Але насправді Руслана знала, що цього не станеться.

Лікарі попередили про те, що на диво розраховувати не варто, а її лікування здебільшого було розраховано на підтримання життя та усунення симптомів.