Переможець “Холостячки” Андрій Задворний зробив гучну заяву про бізнес у москві: “росія – частина мого життя”

Звісно, що така заява обурює та здається дуже не влучною і навіть скандальною. Хоча, вся країна бачить вже 7 місяців, як Андрій допомагає Україні та ЗСУ, він займається волонтерством, благодійністю, розвозить гуманітарну допомогу, влаштовує збори коштів та активно доносить до аудиторії позицію за Україну. І тут така заява, яка ошелешила багатьох шанувальників Задворного. Тобто, фактично Андрій приєднав себе до країни ворога.

“Для мене – це теплі спогади дитинства, але поміж них я зараз віднаходжу дзвіночки того, що відбувається між країнами тепер” – розповідає Задворний.

Але не треба поспішати з висновками, аби зрозуміти суть цієї заяви, потрібно прочитати пост. Тоді все стає на свої місця. Задворний вирішив розповісти та про своє відношення до росії у минулому і про свою трансформацію.

“Цей заголовок – скоріше клікбейт і він 100% відноситься до минулого, але в моєму житті, бо і в житті багатьох українців, теперішня країна-терорист зовсім нещодавно мала велике значення” – пише Андрій

Блогер веде мову про свою роботу та бізнес, яким займався у москві у 2017. Також Андрій навчався в мосвві та про це він висловився наступним чином:

“москва – це моє навчання та бізнес там у 2017 році, тоді, коли вже частина нашої країни була окупована, а герої гинули майже кожного дня…”

Слід зазначити, що старша сестра Андрія також навчалась у російському ВНЗ, через те, що у Воронежі живуть дідусь та бабуся Задворного, куди він у дитинстві їздив щоліта на відпочинок. А також Задворний пригадав українські та російські міста, які пов’язані з його дитячими поїздками до росії: Куп’янськ, валуйки, москва – ці міста назавжди будуть асоціюватися в Андрія з минулим міцним зв’язком з терористичною країною.

Проте зараз він дорослий чоловік, який прийняв для себе рідною лише одну країну – Україну. Андрій навіть перейшов на українську мову і вже пів року розмовляє виключно солов’їною. А от іншу, терористичну країну, Задворний засуджує та навіть звинувачує свою недалекоглядність.

“Багато за що мені соромно і я досі не можу усвідомити як я не бачив очевидних речей.”