У дуже легкій, натуральній і лляній сукні вчора, 3 вересня, відома українська співачка та телеведуча Ольга Цибульська з’явилася на “Українському тижні моди”. Її вбрання наближене до українських традицій, таке, яке жінки носили в давнину, але з “нотками” сучасного стилю. Свої нові світлини з Ukrainian Fashion Week зірка виклала на своїй сторінці в соцмережі Instagram.
Верхня частина сукні у зірки нагадує вишиванку — така ж легка, широка і простора, особливо рукава на вбранні. Утім вишивка видніється лише по бокам (краям) рукавів. Помітно її не сильно, а те, що “кидається” в очі — зелені нитки, якими вишиті листочки різних рослин. Бюстьє у Ольги Цибульської зав’язується посередині легкими коричневими ниточками. Талія зірки охоплена дуже широкими, шкіряними, двома масивними ременями. Від талії і до низу сукня вже іде широкого крою.
До свого образу Ольга Цибульська підібрала і старий коричневий блокнот у такому ж “давньому” стилі. З ним вона була і під час всього заходу. Не обійшлося і без прикрас — це кольє, ніби зі світлих дерев’яних бусинок. Інших, принаймі, масивних прикрас на зірці не помічено. До всього цього вона зробила дуже виразний, по-справжньому вечірній макіяж. Свої очі співачка підвела насичено-чорною підводкою, вії зробила максимально об’ємними, а тіні обрала світло-коричневі. Брови знаменитість також зробила чорними і виразними.
Зважаючи на останні події Ольга Цибульська розповіла, що у неї присутнє відчуття, того, що вона живе і проживає подвійне життя. Насамперед, через те, що вночі кояться літаючи страшні “речі”. Зранку вона вже робить мейкап (макіяж) і їде на зйомки. Вдень вже дізнається про м’яко говорячи не дуже хороші новини, а ввечері іде на один із найкрутіших показів у країні.
“Життя в Україні ніколи не буде тільки чорним, або тільки білим. Ми постійно балансуємо десь у відтінках сірого”, – пояснила співачка.
Також, зірка додала, що українцям не можна впадати у крайнощі, бо саме цього від нас лише і хочуть наші недоброзичливі сусіди.
Кожного дня люди платять своїм життям, здоров’ям і в цілому собою за те, щоб ми мали змогу жити. Наш обов’язок пам’ятати, не забувати і цінувати цей вклад. І головне — зберегти і не втратити нашу країну.