У липні земля вже не така родюча й ефективна, якою вона була на початку весни. Адже, на ній вже вирощувався цьогорічний урожай, вона піддавалася пекучим промінчикам сонця, обробці, не завжди натуральним добривам, і головне — вже випустила перші врожаї. Для того, щоб ґрунт не втрачав своєї 100% родючості, про нього слід дбати постійно. Особливо, після кожного збору врожаю. І саме тут на допомогу приходять сидерати.
Це не просто зелень, а справжні лікарі для ґрунту. Їх не вирощують для їжі, а для того, щоб земля наситилася різноманітними поживними речовинами, набралася сил і стала пухкою, та знову “живою”.
Найкраще сіяти сидерати одразу після збору ранніх овочів. Якщо грядка звільнилася — не варто залишати її порожньою, аби на ній ріс один бур’ян. Земля без нічого (з одними бур’янами) швидко пересихає, а її мікрофлора слабне та втрачає свої поживні властивості. Сидерати ж, прикривають та лікують ґрунт. Гірчиця, фацелія, люпин — вони ростуть швидко, пригнічують бур’яни, збагачують ґрунт азотом і навіть відлякують шкідників.
“Сіяти краще ввечері або після дощу, коли земля волога. Насіння просто розкидають по поверхні, трохи загортають граблями — і все. Не треба особливих умов. А якщо хочеться, щоб це було ще більш ефективно, можна додати трохи компосту або золи перед посівом”, – говорять городники з Одеської області, які часто стикаються з сухістю ґрунтів на своїх ділянках.
Коли сидерати підростуть, чекати їхнього цвітіння, не бажано. Їх слід зрізати, й просто в такому стані залишити на грядці. Або ж, закопати прямо в землю. Вони розкладуться, й стануть, ніби як добриво з домашнього компосту. Але, це більш швидкий варіант удобрення землі. Результат — ґрунт стане пухким, максимально чорним і з певною кількістю поживних речовин.