Геніальні мариновані сливи за новим полтавським рецептом: поділилася подруга, не натішуся

Мариновані сливи — це те, що можна поїсти в будь-який момент, навіть просто в прикуску з чаєм. І це ідеально, коли немає вже просто сил бодай щось готувати, а перекусити чимось потрібно. А так, і перепочити можна, й чаю попити, й смакоти поїсти, й якийсь фільм, при цьому, подивитися. Закривати їх потрібно зараз, поки сливи ще є на городі!

Які потрібні інгредієнти

Беремо тверді сливи, не перестиглі, без пошкоджень. На одну літрову банку потрібно приблизно півтора кілограма. Промити, обсушити, проколоти зубочисткою в кількох місцях — щоб маринад зайшов глибше. На дно банки кладемо лавровий лист, кілька горошин запашного перцю, три гвоздики. Далі — сливи, щільно, але без фанатизму. Зверху — ще трохи спецій.

Маринад готується так: на один літр води — склянка цукру, півсклянки оцту (6%), чайна ложка солі. Все це доводимо до кипіння, заливаємо сливи, накриваємо кришкою, залишаємо на десять хвилин. Потім зливаємо, знову кип’ятимо, знову заливаємо. Повторити двічі. На третій раз — закатати, перевернути, укутати.

Через тиждень можна пробувати. Смак — кисло-солодкий, пряний, з легким натяком на щось м’ясне. Ідеально до печеної картоплі, до сиру, до м’яса — якщо вже дуже хочеться. Але й без нього сливи мають характер. Це не компот, не варення, не звичайний десерт. І це те, що можна навіть до чаю.

Чого не варто робити, щоб не зіпсувати маринад

Щоб не зіпсувати маринад цих слив, не варто змінювати концентрацію оцту або цукру на власний розсуд. Здається, що трохи менше — буде м’якше, трохи більше — надійніше. Але маринад — це баланс. Якщо зменшити оцет, сливи не збережуться, почнуть бродити. Якщо переборщити з цукром — переб’ється весь смак, і замість пряної закуски вийде щось липке і солодке, що не пасує ні до м’яса, ні до сиру. Рецепт працює саме тому, що пропорції вивірені досвідом, а не фантазією.

Також не варто заливати маринад холодним або нехтувати повторним кип’ятінням. Це не просто технічний етап — це гарантія того, що спеції розкриються, а сливи прогріються рівномірно. Якщо залити один раз і одразу закатати — смак буде поверхневим, а текстура — сируватою. Повторне кип’ятіння — це не зайва морока, а ключ до того, щоб кожна баночка була стабільною, ароматною і не підведе в середині зими.