|
08.11.2021 06:00

Церковне свято 8 листопада: що можна і не можна робити на Дмитров день – традиції, прикмети

Дмитров день є особливим у церковному календарі, адже сьогоднішнє свято повертає нас до часів раннього християнства. 8 листопада покликано нагадати всім про стійкість віри та головні християнські чесноти. Молитва, прочитана перед іконою набуває особливої сили.

Дмитров день – це свято пам’яті святого Димитрія Солунського. Він народився у непрості часи для всіх вірян. Батьки його, які щиро вірили у Господа мусили переховуватися і тримати у таємниці своє віросповідання. Так склалося, що жити та працювати Димитрію довелося при лихому імператорі Максиміані. Правитель ненавидів християн. Замість того, щоб виконувати накази, притискати людей за їхнє віросповідання, святий почав активно проповідувати Слово Боже. За це й поплатився.

Церковне свято 8 листопада

Після страти на місці, де поховали мученика, почали творитися справжні чудеса. До скорботних спускалися янголи, а земля давала сили втомленим.

Навіть сьогодні, 8 листопада, на День пам’яті Димитрія Солунського молитва приносить чудеса. Предки спостерігали, що після звернення до Господа, різко змінювалася погода, проходив головний біль чи надходили звістки від давно забутих близьких. Читали обов’язково сьогодні молитву за здоров’я.

Господи, Ти бачиш мою хворобу. Ти знаєш, який(-а) я грішний(-а) і немічний(-а): допоможи мені терпіти й дякувати Твоїй доброті. Господи, сотвори, щоб недуга ця була на очищення багатьох моїх гріхів. Владико Господи, я в Твоїх руках, помилуй мене з Твоєї волі, і, якщо мені це корисно, зціли мене в скорім часі. Знаю, що дістаю належне за діла свої; згадай мене, Господи, в царстві Твоєму! Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Амінь.

Що можна і не можна робити на Дмитров день?

Бажано утриматися сьогодні від важкої фізичної праці, а ще не лихословити. Можна поминати родичів та відвідувати їхні могили. Потрібно також 8 листопада підгодовувати пташок. Вважалося здавна, що на Дмитров день душі померлих спускаються на землю у подобі пернатих. Тому задобрювали їх зерном.

Вдома ж на обід влаштовували поминальний стіл. Обов’язково ставили на нього млинці і перших відкладали, адже вважалося, що він належить по праву родичам, які відправилися у вічність.