На Прикарпатті гриби — це не просто їжа, це частина їхнього побуду, традицій, життя… Адже, у Карпатах, немає нічого більш популярнішого за “тихе полювання”. Так називають походеньки до лісу за грибами. Це не просто “піти в ліс за грибами”, для місцевих це ціле “полювання”. Особливо на ті гриби, що збирають у серпні, коли ліс ще теплий, але вже пахне осінню.
Вуйко з одного села за перевалом готує їх так, як не знайдеш у жодній кулінарній книзі. Його рецепт — простий, але має одну несподівану деталь: він додає до грибів тертий хрін. Не для гостроти, а для аромату, який пробуджує апетит і додає глибини смаку. І саме так, ці гриби готують на Івано-Франківщині (у Калуському, Косівському та Надвірнянському районах).
Для приготування потрібні свіжі білі гриби — бажано щойно зібрані, але підійдуть і заморожені, й навіть куплені у супермаркеті. Їх нарізають грубими шматками, обсмажують на суміші вершкового масла й олії, щоб не горіло. Додають дрібно нарізану цибулю — одну середню на півкіло грибів, трохи солі, чорного перцю. Коли все підрум’яниться, вливають кілька ложок сметани, перемішують і тушкують до м’якості.
А от хрін — це фішка. Його натирають на дрібній тертці, додають наприкінці, буквально ложку. Він не пече, а підкреслює грибний аромат, робить страву більш пряною й насиченою. Вуйко каже, що без хріну, то просто смажені гриби, а не прикарпатська страва.
Ці гриби добре смакують із картопляним пюре або просто з хлібом. Але головне — не забути про хрін. Бо саме він робить цю страву прикарпатською, такою, яку знають лише ті, хто живе за перевалом. Для різноманіття ці грибочки можна їсти зі сметаною. Вона створить хороший баланс між смаком хрону та грибів. А ще, страва вийде “кремовою”.