|
25.10.2020 20:14

Тринадцятирічний хлопчик одного дня став сиротою: COVID-19 забрав обох батьків

На світлині Антон Степченко ще безтурботний хлопчина, який вдає із себе дорослого. Діти так хочуть швидше дорослішати. Але, коли життя поставило його в умови, що потрібно було подорослішати вмить, Антон не справився і сказав: «Бога не існує».

Не лише підлітку, сину, не зрозуміло, але й дорослі – рідні, друзі, співробітники, сусіди – ніхто не може усвідомити, як таке могло статися, що двоє медиків, які від самого початку на передовій у боротьбі з COVID – 19 померли від вірусу в один день.

Трагедія нещодавно сталася у м.Тараща Київської області, повідомив OBOZREVATEL.

Уся родина захворіла майже одночасно. Спочатку жінка, а потім чоловік зі сином. Співробітники Валентина і Галини Степченків розповіли, що ті тиждень лікувалися вдома. Нікого це не насторожило, бо тисячі після того, як проконсультуються у лікаря, лікуються  вдома. А це лікарі, Валентин – анастезіолог, Галина – медична сестра.

Валентин Степченко

Та через тиждень родину госпіталізували, помістивши у різних відділеннях. Галину – в реанімацію. Для неї співробітники збирали кошти, бо потребувала лікування дуже дорогими антибіотиками.

Про те, що дружина померла Валентину повідомив хтось із друзів. Його стан погіршився і до вечора він також помер. Весь день батькам телефонував син Антон, але безуспішно – він уже відчував щось недобре. І коли прийшла тітка Анжеліка зі словами заспокоєння: «Не переживай, усе буде добре»,  то нещасний хлопець так і відповів: «Добре уже не буде ніколи».

У рідному селі Галини Салиха, що неподалік Таращі, залишилися мама, сестра і брат. А односельчани дуже налякані – бояться виходити з дому, бо трагедія родини Степченків налякала усіх.

Над Антоном збирається взяти опікунство рідна сестра батька.

Трагічний випадок з родиною медиків свідчить про те, що лікарі на сьогодні є найбільш незахищеною категорією в Україні. Лікарів, жертв китайського вірусу, налічується уже десятки. Але не тільки вони. В червоній зоні ризику їхні діти. А, якщо й щастить вижити, то залишаються сиротами з психологічними травмами, можливо, й на все життя.