Крокуси не люблять випадковості. Якщо хочеться, щоб весною вони не просто з’явились, а заполонили весь простір — восени треба діяти точно. Не поспіхом, не абияк, а з розумінням, що кожна цибулина — це не просто заготовка квітки, а початок процесу, який триває місяцями.
Садити варто не абияк. Земля має бути легка, без застою, без грудок, які душать коріння. Якщо вона важка — додавати пісок. Якщо суха — зволожувати, але без фанатизму. Крокуси не люблять крайнощів. Їм потрібна стабільність і щоб усе було в межах норми!
В яких випадках крокуси не хочуть ділитися цибулинами

Крокуси не варто змішувати їх із іншими рослинами. Не ховати між тюльпанами, не притискати до бордюру. Вони мають рости вільно. І коли їм не заважають — цибулини починають ділитись, бо їм стало комфортно (тобто, починають розмножувати свої цибулини).
Копати щороку — зайве. Крокуси не люблять, коли їх турбують без причини. Якщо місце підібране правильно, вони самі дадуть результат. І цей результат — не одна квітка, а десятки.
Підживлення — без складних схем. Осінь — не час для різкого втручання. Це час для закладання основ. І якщо зробити це спокійно, без метушні, весною буде не просто цвітіння, а ціла поляна квітів.
Чого точно не варто робити з крокусами восени

Чого точно не варто робити з крокусами восени, так це садити їх в глину або важкий, застійний ґрунт. Восени це особливо критично: надлишок вологи й погана вентиляція — прямий шлях до загнивання цибулин. Якщо земля не дихає, крокуси не проростають, а втрачаються ще до зими. Легкий, дренований ґрунт — не примха, а умова виживання цих квітів.
Також не варто садити крокуси хаотично, без системи. Крокуси — не ті, що пробачають недбалість. Якщо глибина посадки надто мала — їх виштовхне мороз. Якщо надто глибока — не встигнуть прорости. І ще: не варто змішувати ці квіти з різкими сусідами. Краще, якщо їх простір буде максимально вільним.

