У ніч з 13 на 14 січня українці святкують Новий рік за старим стилем, або, як його називають в народі, Старий Новий рік. Разом з цим на ці дати припадають ще два свята, які беруть початок з язичництва – Маланки і Василя, які припадають на 13 та 14 січня відповідно.
Цими днями не лише святкують початок нового року, а й вшановують святих Меланку та Василя, а носії цих імен відзначають іменини.
Саме у ці святкові дні до сусідів, родичів та знайомих першими приходять хлопці та парубки. Вони засівають помешкання зерном, співаючи при цьому обрядові пісні-посівалки та розповідаючи вітальні вірші.
Вважалося, що чоловік, який першим зайде до будинку, принесе щастя на весь наступний рік. Тому господарі з нетерпінням чекали чаме чоловіків-засівальників.
Вони можуть бути як довгими, так і короткими. Проте звичними є скорочені варіанти добре відомих посівалок. При чому співають їх як діти, так і дорослі.
Однією з найвідоміших посівалок на Старий Новий рік є наведений нижче засівальний вірш “Сію, сію, посіваю”:
Сію, сію, посіваю. З Новим роком Вас вітаю.
Хай завжди Вам щастя ллється,
Хай добро в сім’ї ведеться,
Хай здоров’я з Вами буде,
Хай вас друзі не забудуть.
Хай кутя була багата,
Щоб весело і щасливо
провели Йорданські Свята.
Окрім обрядових пісень, на Маланки та Василя співали також і релігійні пісні, які називалися “щедрівками”. На відміну від колядок, які частіше виконували хлопці, “щедрували” більше дівчата. Хоча теж існували і хлоп’ячі та чоловічі ватаги.
Щедрівки більше співалися саме на Щедрий вечір і вважалося, що разом з піснею, у дім приходять щастя, благополуччя і радість. При цьому в одну хату могло заходити за один вечір кілька гуртів щедрувальників і всіх треба було впустити, вислухати й обдарувати.
Незважаючи на це, серед пращурів вважалося, що треба щедрувальників, так само як і колядників, треба добре зустріти, аби все бажане затрималося в оселі на весь наступний рік.
Одним з обрядів, які виконували щедрувальники було водіння Кози. При цьому, просто так впустити в дім щедрувальників не можна було. Мала відбутися ціла розмова між ватагою та господарями оселі.
Найвідомішою щедрівкою є “Щедрик-щедрик-щедрівочка”, яку виконують і діти, і дорослі.
