У серпні досвідчені українські садівники не тільки збирають врожай і садять сидерати, але ще й починають обрізати дерева. І якщо мова про вишню, то саме зараз варто зробити дві речі, які визначать, чи буде наступного року плід, чи знову доведеться боротися з порослю. Бо вишня є дуже норовистим деревом. Без серпневої обрізки вона швидко перетворюється на хащі.
Перша обрізка — це видалення кореневої порослі. Та, що лізе з землі навколо стовбура, наче хоче створити власний окремий сад. Її не варто просто зрізати на рівні землі — треба викопати трохи глибше й обрізати біля основи. Інакше вона швидко відросте, і навіть, ще й сильніше. Робити це краще гострим секатором або садовим ножем, щоб не лишати рваних країв. Ця поросль забирає сили в дерева, не дає йому направляти всю енергію на плоди, а ще — створює загущення, де накопичуються хвороби.
Друга обрізка — це санітарна. Після збору врожаю добре видно, які гілки засохли, які пошкоджені, а які просто ростуть усередину крони. Їх треба прибрати, щоб дерево дихало, щоб світло доходило до кожної гілки. А також, щоб всі гілочки добре провітрювалися й там не утворювалося зайвої вологи. Це не декоративна обрізка, а практична. Вона формує майбутній урожай, дає змогу дереву закласти нові плодові бруньки. І робити її треба не восени, коли вже пізно, а саме в серпні — поки дерево ще активне.
Чого точно не варто робити з вишнею в серпні, так це брати й обрізати її на “наосліп”. Тобто, без розуміння, які гілки несуть плоди, а які лише загущують крону. Не можна зрізати великі гілки без потреби: це провокує камедетечу, ослаблює дерево і відкриває прямий шлях до хвороб. І не слід залишати рани необробленими, адже вони обов’язково потребують захисту садовим варом.