Олексій Суханов — ведучий соціального ток-шоу “Говорить Україна”, який незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення отримав українське громадянство. Сам він родом з росії, з міста Іваново, але вже давно живе і працює в Києві. Зірка телебачення дав інтерв’ю Славі Дьоміну та розповів про свої стосунки з родичами:
“Ми не спілкуємось. З початку війни. Десь на другий тиждень пролунав дзвінок. Можна я не буду конкретизувати хто це? Це не має значення. Родичі, близькі. Ближче не буває. Було запитання: “Ну що, як там у тебе справи?”. Я кажу: “Ну ось росіяни бомблять, ми в бомбосховищі зараз, на станції метро”. [Відповідь від родича] “Ну все, па-па”. Я не засуджую, я не ображаюся, взагалі, чесно. Взагалі жодної образи. Війна багато чого змінила. Я не шкодую. Мені ще пощастило, іншим ні, тому що в них відібрали найдорожче. І це вже не повернути. Ну жалітися мені навіть соромно. Я завжди, коли такий відчай на мене нападає, тому що дійсно всередині вже порожнеча емоційна, я завжди згадую людей, які досі змушені жити під бомбардуванням — що вони переживають і як вони живуть. Як змушені зараз жити люди, які втратили дітей, коханих, батьків. Ось як вони змушені жити? Тепер. Ось, згадуючи і уявляючи собі, намагаючись уявити собі ці історії, якось опановуєш себе”.
При цьому Суханов зізнався, що досі має на руках російський паспорт:
“Я його хотів спочатку спалити, але я його не спалив. У мене два російських паспорти, тому що там за тамтешніми законами, якщо людина три рази на місяць виїжджає за кордон, а я виїжджав, тому що з 2012-го року по 2014-й я ж на дві країни жив — тиждень у Києві, тиждень у москві. Я їх [російські паспорти] загорнув і поклав. Чому? Тому що квартира у мене в Юрмалі оформлена саме на російський паспорт. І допоки я не зможу переоформити на український, а я не знаю, чи буде він [паспорт рф] необхідний, якось надати латвійській стороні. Ось тільки це мене поки що і стримує від того, аби його просто чи викинути, чи просто там написати “путін х***о” і надіслати листом до російського посольства чи до російського міду. Ось і все”.
