Навіть складно собі уявити, які хоробрі серця у наших захисників, вони настільки самовіддано йдуть на захист кожного міліметру рідної землі, що від однієї думки все тіло покривається мурахами. Не хочеться бачити перед очима жадливі картини, які щодня переживали наші хлопці. І, хтось, вже не побачить відбудованих сантиметрів, які були під їх захистом. Це страшно, дуже страшно усвідомлювати, але ми маємо продовжувати жити, адже янголи у військовій формі за це й борються.
Ми всі маємо бути вдячні за те, що велика кількість населених пунктів, селищ та міст вже деокупована, і вони знову підконтрольні Україні. Міста звільнені, але тепер на них чекає повна трансформація. Та сміливий народ може бути лише у сміливого лідера. Тому, досить шокуючими подіями з самого початку звільнення міст – були візити Зеленського фактично на наступний день. Це великий ризик, адже він голова держави, і на нього у різноманітних поїздках вже було два десятки спроб ліквідування. А він їздить у Бучу, Херсон, Бахмут, Миколаїв, на наступний же день після звільнення – це така хоробрість, якої можна позаздрити, або навпаки.
Тож, наш сміливий президент на власні очі бачив наслідки російського звірства у Бучі та Ірпені, звісно, тоді це ще було дуже небезпечно, але інакше Володимир не вміє.
Також пан Зеленський був у найгарячішій точці фронту – у Бахмуті. Це просто котел, інакше сказати неможливо, щодня і щоночі він піддається атакам, але Зеленського й це не лякає, тому він їздив з неочікуваним візитом у Бахмут, а також у Лисичанськ.
Херсон, сюди президент приїхав за українськими кавунами, але, на жаль, так і не спробував, проте відвідав звільнене місто, яке перенесло багато жаху від російських окупантів.
Також днями Володимир Зеленський приїхав у Миколаїв заради того, щоб передати допомогу деокупованому Херсону.
Тож, якби небезпечно не було, Зеленський ризикує та їздить містами України, як звільненими, так і не звільненими, але це ще жахливіше. Тож, нашому президентові варто побажати більше здоров’я та міцнішої охорони.
