У священнодійстві головну роль відіграє не особа священника, а печать Святого Духа, яку він отримує у момент рукоположення.
Ким і коли встановлено Таїнство Священства?
У Старому Завіті, у Книзі Левіт, йдеться про священника Арона, в Книзі чисел говориться про ізраїлеве коліно Левів, як священнослужителів, яких решта одинадцять колін роду мали утримувати. Так само у Книзі Пророка Єзекіїла також розповідається про поділ на священників і левітів – тих, які прислуговували священника.
У Новому Заповіті вже читаємо про первосвященників, які опиралися на Старий Заповіт і за прикладом старозавітних священників вимагали у людей для Бога жертви. Але справжнім священником Новозавітнім є лише Ісус Христос, який приніс себе в жертву за все людство.
Про це описано у всіх чотирьох Євангеліях Нового Завіту.
Літургія Святої вечері підчас меси РКЦ. Омивання ніг.Ісус Христос встановлює Таїнство Священства на Тайній вечері, дає право звершувати Святу літургію (Святу Євхаристію), а також інші таїнства, навчати і проповідувати.
Хто може бути священником?
У євреїв було правило: кожне первородне дитя має бути віддане на служіння Богові. Тому, кожний юнак, який здобуде духовну освіту може стати священником. Але насамперед, потрібно розпізнати покликання. У цьому може допомогти духівник або парафіяльний священник.
Є три тупені священства: диякон, пресвітер (священник) і єпископ (архиерей). Диякон має право служити при дарах. Пресвітер – служити Святу Літургію, сповідати, причащати. Єпископ, крім сповнення тих самих обов’язків, що й священник, має право рукополагати (посвячувати) на священника. Про це написано у Діяннях святих апостолів.
У східній Церкві священник має право одружуватися. У латинській − священники приймають обітницю безшлюбності – целібат. Такий стан можуть обрати й інші. Він характерний тим, що священник живе без сім’ї і весь свій час може віддавати служінню спільноті на парафії.
Є ще священники монахи, які живуть у монастирях.
Рукоположення на священникаКожний священник має обов’язок зберігати послух деканальному священникові і єпархіальному Єпископу. А ієромонах – настоятелю монастиря.
Треба собі усвідомити, що особа священника, не дивлячись на людські слабкості, які іноді проявляє, є недоторканою і неосудною, бо Таїнство Священства витискає на душі священника нестерту печать Святого Духа. За будь-яких умов, навіть, якщо священник усунений від служіння Святої Літургії, він має право здійснювати такі Таїнства як сповідати і причащати.
Потрібно виховувати у собі й у нащадках обов’язок і звичку ставитися з особливою повагою до священників.