17 січня – сімнадцятий день року за григоріанським календарем.
На цей день іменини святкують усі Ананії, Аристархи, Артеми, Архипи, Дениси, Зінаїди, Йосипи, Луки, Марки, Миколи, Никанори, Опанаси, Остапи, Павли, Філіпи, Прохори, Родіони, Ростислави, Степани, Трохими, Юхими та Якови.
Цього дня віряни продовжують відзначати Святки, а також вшановуютиь пам’ять преподобного Феоктиста. Він відомий тим, що прихистив у своїй обителі у місті Кукумі ченців. які рятувалися від тогочасних гонінь на християн. Помер Феоктист власною смертю у 800 році.
Також 17 січня наші пращури вшановували і преподобномученика Зосима з Кілікії, якого в нарроді називають Зосим-пасіка. Ця назва пов’язана з тим, що зосим був покровителем бджіл та бджолярства взагалі.
Цей день знаменувався закінченням святок і періодом, коли нечиста сила, відчуваючи близький кінець, особливо сильно намагалася нашкол\дити людям.
Цього дня було прийнято ставити на стіл мед і вироби з нього. Також у цей день знахарі виготовляли спеціальний навар з чортополоху, воску та ладану, який розливали в ладанки і носили біля хрестика. За давніми повір’ями він мав захищати від хвороб та інших нещасть.
Не упускали нашу предки і можливості поворожити на судженого, здіймснення бажань і майбутнє взагалі. Як завжди, на свята гадали в основному дівчата.
Був поширеним на Феоктистів день і обряд вигнання рисі. Для цього чоловікодягав кожух хутром до верху. Вдаючи бійку селяни проганяли його. а на місці події розпалювали багаття, через яке кожен намагався перестрибнути. Пращури вірили, що цей обряд принесе щастя, добробут, здоров’я і допоможе залучитися підтримкою вищих сил на весь наступний рік.
вважалося, щя людина, яка народилася цього дня, володіє таємними знаннями. А от тому, хто збирався у цей день в дорогу, на удачу за комір зашивали квітку будяку.
Незважаючи на обряди, пращури не забували і про спостереження за погодою та оточуючим світом. Вони вважали, що велика кількість снігу на деревах обіцяє для бджолярів вдалий рік.
А от повного місяця та ясної погоди цього дня остерігалтися, оскільки вони були провісниками весняних повеней. Ясної погоди на 17 січня остерігалися ще й тому. що вона віщувала тривалі та сильні морози.
Пращури вірили, що низькі хмари цього дня віщують сильні холоди, а червона зоря була для них провісником вітряної погоди.
