7 червня 1975 року радянській конкурсантці Аллі Пугачовій був вручений Гран-прі фестивалю “Золотий Орфей”. У той самий момент її життя перевернулося і вона стала самою популярної жінкою в СРСР. Але все не так просто…
Наклеп або правда… Хто зна?
Унікальним свідком неймовірного тріумфу виявився вже популярний тоді естрадний співак Лев Лещенко. Для видання “МК” Лев Валер’янович вирішив розповісти, як все було насправді.
Алла Пугачова могла не попасти на конкурс, більш того – вона не повинна була їхати. У ті часи член журі конкурсу відомий радянський музикант Костянтин Орбелян затвердив у всіх інстанціях свого протеже Георгія Мінасяна, соліста естрадно-джазового оркестру Вірменської РСР, яким сам і керував.
Але “вороги” доповіли “відповідальним інстанціям” про нібито нетрадиційну орієнтацію співака, і чоловіка швидко видалили зі списків. Тоді мужеложство було кримінальним злочином, що зруйнувало карєру чоловіка.
Роль Павла Слободкіна
Павло Слободкін, керівник одного з провідних вокально-інструментальних ансамблі, до якого в солістки надійшла починаюча, але амбітна співачка Алла Пугачова, “увійшов в гру”. Почувши про скандал стосовно “Орфея”, вона постійно говорила керівнику, що повинна їхати на цей конкурс. І він включив всю міць свого впливу.
Вони разом знайшли стару болгарську пісню “Арлекін” композитора Еміла Димитрова, створили новий текст та нове аранжування і були готові. У конкурсній програмі, яка тривала три дні, Пугачова виконувала ще дві пісні “Я знову хочу побачити Ленінград” і “Ти снишся мені”, але головна ставка була зроблена на “Арлекіно”.
Свідок історичних для доль радянської та російської естради подій Лев Лещенко, звичайно, не претендує на істину, особливо в зв’язку з терміном давності події, але в будь-якому випадку ці спогади являють собою цікавий контент.
