Для будь-якої людини голос – це невід’ємний інструмент для комунікації, а для ведучих, це взагалі спосіб заробітку, тому, втратити його значить на деякий час залишитися без роботи. Днями Катерина Осадча виклала дуже двояку сторіс у свій блог в соціальній мережі instagram, де написала таку фразу:
“Без голосу, але з вірою в найкраще”
Проте зірка не зазначила, чи то вона про себе, чи про конкретну або абстрактну ситуацію в Україні, тому що далі текст стосувався саме військових.
“Ми не здаємося. Нашим важко на полі бою, у полоні, тому ми маємо робити все, щоб повернути своїх і змусити світ щось робити для цього. Все буде Україна” – написала далі Катя.
Але якщо далі перейти на сторінку Осадчої та відкрити текст останнього посту, можна зрозуміти, що саме мала на увазі зірка, коли казала про втрату голосу. Річ в тому, що Катя займається пошуком зниклих захисників України, і здавалося б багато міжнародних організацій мають на меті теж саме, проте вони не докладають зусиль.
“Міжнародний комітет червоного хреста визнає свою безпорадність у доступі до наших полонених. Це головний висновок за день проведений в головному офісі Міжнародного комітету червоного хреста в Женеві” – розповіла Осадча.
Тож, говорячи про голос Катерина мала на увазі безпорадність міжнародних організацій, які чи то загалом не намагаються знайти наших людей, які зникли на війни або знаходяться у полоні. Чи просто не достатньо дієво роблять свою роботу, яка може врятувати життя українських солдатів. Отже, висновок такий, що мовчати – це не вихід, а достатнього голосу для розв’язання цього питання, на жаль, у нас немає.
