Мене звуть Марина і я хочу поділитися з вами історією, через яку я втратила найкращу подругу.
Була у мене подруга Аліса. Ми з нею дружили ще з садочка. Разом пішли до школи, сиділи за однією партою і були одна для одної, наче сестри.
В один рік вступили до ВИШу. Але я обрала програмування, а Аліса – журналістику. Я тоді щиро пораділа за подругу, адже знала, що їй подобається писати і вона легко знаходить спільну мову з людьми.
Ніхто не міг подумати, що така дружба, яка пройшла всі випробування, включаючи перше кохання і хлопців, може так непередбачувано закінчитися.
Перші дзвіночки пролунали тоді, коли на мене звернув увагу Олег. Ми познайомилися на вечірці з нагоди презентації нового мультфільму, куди мене запросила Аліса. А її, як одну з найкращих студенток, відправили туди, аби зробити репортаж, як то кажуть, з місця події.
Так от, ми з Олегом провели чудовий вечір, багато спілкувалися і в нас виявилося багато тем для розмов. Виявилося, що він один з керівників великої компанії з виробництва косметики і саме в цей час він шукав веб-дизайнера. Я намагалася відмовитися, пояснюючи тим, що я більше маю справу з написанням самого сайту і його функціонування, а не зовнішнім виглядом.
Проте Олег не відступав і я змушена була здатися, пообіцявши, що подумаю і спробую допомогти. Зрештою, я ж не обіцяла, що зроблю, тож могла відмовитися. При цьому я подумала, що це буде гарною практикою, адже в мене виходило робити дизайни і викладач мене хвалив.
Через кілька днів я таки зателефонувала Олегові і сказала йому про своє рішення. Він зрадів і відразу запросив мене обговорити деталі. Як пізніше з’ясувалося, хлопець просто шукав причину побачитися зі мною. Але роботу я все ж отримала.
Спершу у нас з Олегом все було добре, ми зустрічалися після роботи, гуляли містом, милувалися заходом сонця і почали навіть мріяти про спільне майбутнє.
Тим часом в університеті наближалася сесія і я з головою поринула у навчання. Олег не нав’язувався і все розумів. Він хотів поговорити, але пообіцяв почекати, поки я не здам сесію.
Як і належить відмінниці, заліковку я отримала з усіма “відмінно” і могла спокійно їхати на літній відпочинок. Саме про нього і хотів поговорити Олег, коли ми зустрілися. Хлопець натякнув, що готує для мене якийсь неймовірний сюрприз. З питання про закордонний паспорт, я зрозуміла, що відпочиватимемо ми не в Україні.
На радощах я зустрілася з Алісою і розповіла їй все про Олега. Лише через пів року я зрозуміла, якої дурної помилки припустилася.
Після відпочинку в Чехії, куди мене відвіз Олег, я остаточно і без пам’яті в нього закохалася. І, навіть, почала серйозно думати над тим, аби жити разом. До того ж Олег сам неодноразово говорив, аби я кинула свій гуртожиток і переїхала до нього.
І з цього моменту почалося найцікавіше. Поринувши з головою у роботу, я не відразу помітьила, що відносини у нас з Олегом погіршилися, а подруга Аліса, яка нас познайомила, буквально літає від щастя.
До того ж, через кілька тижнів після переїзду, я зрозуміла, що вагітна. Звісно, я сказала про це Олегові, але радості в його очах не побачила. Я не могла зрозуміти чому, адже він завжди говорив, що хоче дитину.
Мене непокоїло все, що відбувається і я вирішила поговорити з Олегом. Приготувала романтичну вечерю, вибачилася за те, що зовсім пішла у роботу і поцікавилася, як у нього справи. Він відповів, що все добре, але весь вечір не випускав з рук телефон.
Раптом він вийшов і в цей час йому прийшло повідомлення. В мене немає звички читати чужі переписки, але я подумала, що це може бути щось важливе.
Відкривши повідомлення, я пошкодувала про своє рішення. Писала йому моя найкраща подруга Аліса і, судячи зі змісту та довжини повідомлення, це була далеко не дружня переписка. У той момент всі елементи склалися до купи і я зрозуміла що сталося.
З’ясовувати стосунки я не збиралася. Просто наступного дня взяла всі свої речі й переїхала на знімну квартиру. Вже мешкаючи там, я народила доньку, яку назвала Кариною. Перші місяці мені допомагала мама, а потім я й сама почала справлятися.
Роботу, до речі, я теж змінила. А зі зрадниками взагалі не хотіла спілкуватися. Аліса намагалася домовитися про зустріч і все пояснити, але я не хотіла її слухати. А навіщо, якщо і так все зрозуміло.
Ось так, в один день я втратила і найкращу подругу, і коханого чоловіка. Але найприкріше те, що дівчинка росте без батька. І я дуже боюся того дня, коли вона в мене про нього спитає. Брехати я не хочу, та й не вмію. А говорити дитині правду дуже не хочеться.
