Собор Паризької Богоматері (Notre-Dame de Paris) не завжди мав той вигляд, який ми звикли бачити. На початку своєї епохи він був величнішим, А «до входу вели 11 мармурових сходів», так описував цей храм Віктор Гюго.
Як і кожна старовинна будівля, Собор Паризької Богоматері зберігає у своїх стінах багато нерозгаданих таємниць. Сьогодні ми торкнемося лише деяких.
Перша таємниця Собору відкрилася ще під час будівництва. Під час розкопок виявилося, що фундамент храму стоїть на руїнах гало-римського храму Юпітера. За роки спорудження храму археологи дістали багато пам’яток гало-римської епохи і всі вони зберігаються під площею перед Собором.
Таємниця друга пов’язана з фасадом Собору Паризької Богоматері. Якщо придивитися уважніше, то скульптурна група центрального входу відрізняється від скульптур бокових входів. Це тому, що центральні скульптурі були частиною романської церкви, яка стояла на острові до будівництва храму. Згодом також з’ясувалося, що дана група була «добудована» до храму значно пізніше. Ніж основний ансамбль скульптур.
Третя таємниця криється у вежах Собору. На перший погляд вони однакові, але варто придивитися і можна помітити незначні відмінності. Справа в тому, що північну вежу трохи пізніше будував вже інший архітектор.
Чи не остання, але найбільша таємниця Собору тісно переплетена з пожежею. Виникає запитання: як храм, який пережив бомбардовуння Першої світової і наслідки окупації німецькими військами під час Другої світової війни не вистояв перед пожежею? Хоча тоді згорів лише дах і завалився шпиль, все одно ця подія не аби як вразила жителів Парижа і весь світ.
Однією з оркас Собору є центральний вітраж. Такі вітражі називають трояндами.
Насправді Собор Паризької Богоматері приховує ще багато таємниць і дає підстави повертатися до нього ще і ще.
