На вигляд цей коренеплід є чимось середнім між морквою та пастернаком. Шкірка у скорцонери чорна, а серединка біла. А смак вона має унікальний. Скорцонера солодкувата й ніжна, з легким горіховим присмаком. Кулінари кажуть, що схожа одночасно і на спаржу, і на артишок. І так, колись вона була дуже популярна в Україні.
Звідки взявся цей коренеплід
Південь Європи та Середземномор’я. Але популярним скорцонера стала завдяки Франції та Іспанії, де й почали її активно вирощувати. А оскільки Україна у ті часи багато взаємодіяла з Європою, то й до нас він приїхав. Найбільше саме на заході країни був популярний. Але чомусь лише до середини XX століття. Потім майже зник цей овоч.
На вигляд це довгий темний корінь. Наче товстий олівець або дуже довга та тонка морква. Бо довжина скорцонери зазвичай 20-40 см. Шкірка або темно-коричнева, або майже чорна. Звідси й назва “чорна морква”. Проте всередині м’якота біла з молочним трохи гіркуватим соком. Він може фарбувати руки, тож чистять овоч в рукавичках.
Над землею у скорцонери росте довге листя та жовті суцвіття, які трохи схожі на кульбабу. І це не дивно, бо вони далекі родичі. Але розвивались потім різними шляхами.
Який смак у цього коренеплоду
Описати його складно, бо він своєрідний. Згадані спаржа та артишок – дійсно найближчі порівняння. Плюс є легка горіхова та вершкова нотка, які особливо розкриваються після варіння. Дехто каже, що це ніжніший пастернак.
Смак у скорцонери зовсім не різкий. І не має такого землистого присмаку, як буряк. Цей овоч делікатний, і тому він чудово поєднується з простими домашніми та і зі складними ресторанними стравами.
Як готують скорцонеру
Це значно простіше, ніж можна подумати. Є кілька основних способів:
- Відварювання. Почистьте, одразу опустіть у воду з лимонним соком, щоб не темніла. Потім варіть 20-25 хвилин у підсоленій воді. Готовий коренеплід буде м’яким, але не розвареним. Подавайте з маслом, зеленню чи соусом.
- Смаження. Відварені корені обсушіть, обваляйте у борошні та посмажте на маслі до золотавості. Зовні отримаєте хрумку скоринку, а всередині буде ніжна м’якота. У Бельгії та Нідерландах найчастіше готують саме так.
- Запікання. Почищені корені наріжте на шматки, збризніть оливковою олією, посоліть, додайте часник і трави. Далі поставте у розігріту до 200°C духовку на 25-30 хвилин. Вийде карамелізована, смачна та ароматна скорцонера.
- З соусом. Відварений коренеплід прогрійте у соусі з вершків, часнику і мускатного горіха. Подавайте, як гарнір до риби, або курки. У хороших ресторанах в меню можна знайти переважно цей варіант.
- Крем-суп. Скорцонеру відваріть разом з цибулею, морквою, картоплею і часником. За 5 хвилин до кінця готування додайте спеції. Потім пробийте блендером з додаванням вершків. Виходить дуже смачний суп.
Що корисного у скорцонері
Цей коренеплід не просто смачний, а має дуже цікавий склад. Тому її колись вирощували, як лікарську рослину. У скорцонері є багато інуліну. Саме через нього дуже багато людей п’є цикорій. Бо інулін живить корисні бактерії у кишківнику, покращує травлення та корисний для контролю цукру і ваги.
Також у скорцонері багато калію, без якого серце та судини не працюватимуть нормально. Залізо і цинк, які також містяться в овочі, корисні для імунітету та шкіри. А ще є багато вітамінів групи B, які потрібні нервовій системі та мозку. І все це скорцонера дає у чималих кількостях. А калорій тут навпаки мало – лише 80 ккал на 100 г.