5 січня – п’ятий день року за григоріанським календарем.
На цей день іменини припадають у власників імен Василь, Іван, Макар, Наум, Павло та Феодул.
Оскільки наближалося Різдво, то цього дня господарі завершували приготування до свята. Тож працювати 5 січня не лише не заборонялося, а, навпаки, радили.
Зокрема, господарі прибирали у помешканнях, а жінки випікали печиво у вигляді тварин – корів, овець, кіз та свиней. Віряни вважали, що таким чином можна захистити тварин від впливу нечистої сили.
5 січня можна було загадати будь-яке світле заповітне бажання і воно обов’язково здійсниться. Цього дня пекли так званий “коржик щастя” і читали спеціальну змову. Для коржика брали святу воду та три жмені борошна, місили тісто і пекли виріб. Коли коржик охолодав на нього загадували найзаповітніше бажання і читали спеціальну молитву-змову:
“В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Господь народився,
Хрест водрузился,
Ангел небесний просльозився.
Сказала Божа Мати:
«Обіцяю кожній людині дати
Будь-яку благодать.
Хто за два дні до народження Христа
В рот святу корж візьме,
На те Господь Свою
Божу благодать пошле”.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Амінь”.
Після цього коржик треба було з’їсти до останньої крихти.
5 січня вважалося особливим днем для новонародженої дитини, особливо якщо вона народилася після заходу сонця. Їх вважали особливими і називали іменами, що відповідали святкам цього дня, а саме Василями, Іванами, Макарами, Наумами, Павлами та Феодулами.
А от дівчат, народжених цього дня найчастіше називали Анастасіями, на честь святої, яку вшановували напередодні, 4 січня.
Також цього дня читали святе писання та молилися святій Богородиці.
5 січня слідкували за погодою, зокрема, намагалися вгадати погоду на липень. Цього дня наші пращури говорили: “Прийшов Федул, вітер подув – значить, урожай буде хорошим”.
