У 1957 році народився Сергій Проскурня. Його рідне місто – Львів, яке менш як 20 років було приєднано до Радянського союзу та звикало до нових умов. Він народився у родині інженерів і тоді, у радянські часи, мало було шансів, бувши у нетворчій родині пробитися на сцену.
Проте, Сергій Владиславович спочатку й не думав про режисуру. Він пішов навчатися музиці та обрав найважчий інструмент – скрипку. Хлопець продовжить музичну кар’єру та вступить до училища, навіть не підозрюючи, що в нього є великий театральний талант.
Та музика буде захоплювати чоловіка до останніх днів. Незадовго до смерті він буде радити своїм підписникам у фейсбуці насолодитися різдвяними піснями.
У 1980-х Сергій складе іспити до легендарного університету імені Карпенка-Карого. З того моменту майбутній режисер зрозуміє, що його справжнє покликання – це сцена. А викладати у нього буде справжня радянська зірка Ада Роговцева.
Коли Радянський Союз буде рухатися по напряму до перебудови, Сергій присвятить не одну годину мистецьким акціям та роботам на захист української культури.
А коли вже Україна стане на шлях незалежності, він направить свій творчий потенціал на повернення країни до духовності.
Сергій Проскурня стане співавтором концепції (спільно з Олесем Бердником) та головним режисером фестивалю “Собор Української Духовної Республіки” (6-8 липня 1990, Коломия). Постановка на пленері драматичної поеми Віри Вовк “Іконостас України” за участю Богдана Ступки. А ще присвятить роки організації концертів до Дня Незалежності України.
Про смерть режисера, не пояснюючи жодних обставин, напише екс-міністр культури Євген Нищук:
“Я його називав наш Драматург ..
Важко зрозуміти масштаби подій, яких стосувалося його серце і креатив ..
Мій ВЕЛИКИЙ ДРУГ ..
Величезна втрата для мене .. для всіх нас …”
Проте, досі не відомо, чому серце 63-річного чоловіка раптово зупинилося.