Протягом багатьох століть у суспільстві закріплювалися чіткі ролі для чоловіків і жінок, і вони обмежувалися уявленнями про те, що повинна робити жінка. Однією з таких ролей була роль домогосподарки, яку часто приписували жінкам ще з дитинства. Дівчаток вчили, що їх основним призначенням є ведення домашнього господарства. Особливо, у голови жінок “сіяли” те, що вона повинна готувати й прибирати, бо її заміж не візьмуть. Але, як правильно, потім чоловік бере і йде до тієї, яка не готує і не прибирає.
Також, у жінки просто не може бути ніякого “вогника” чи енергії, якщо вона ніяким чином не розвивається, а лише те й робить, що прибирає та готує їсти. В результаті, чоловік знаходить коханку, яка те й робить, що займається собою, а не веденням домашнього господарства й піклуванням про сім’ю. Все тому, що в патріархальних суспільствах, жінки традиційно не мали рівних прав з чоловіками, і їхнє місце вважалося в основному вдома. Батьки вчили своїх доньок обов’язкам домогосподарки, готуючи їх до майбутнього подружнього життя, де їхня роль полягала в управлінні домом, приготуванні їжі, догляді за дітьми та підтримці сімейного тепла.
Така модель навчання виникла з потребами забезпечення стабільності та порядку в родині, де чітко розподілені ролі гарантували структуру соціального збереження. Вважалося, що жінка, виконуючи обов’язки домогосподарки, була опорою для чоловіка, який забезпечує родину фінансово. У цьому контексті домашня праця була важливою складовою благополуччя сім’ї, а роль жінки в підтримці домашнього вогнища стала основою стабільного суспільного життя.
Ідеї про кар’єру та самореалізацію були доступні лише чоловікам, обмежували жінок, і, таким чином, жінки часто не мали змоги реалізувати свій потенціал поза межами домашнього господарства. Виховання дівчат із фокусом на роль домогосподарства створювало у них почуття, що їхнє місце лише вдома, що було нормою і навіть обов’язком. Через це багато жінок не отримали належної освіти або підтримки для розвитку кар’єри, а їхні амбіції часто залишалися нездійсненними.
Такий підхід зберігався не тільки в традиційних, але й у більшості сучасних суспільств, де на жінок часто тиснули, щоб вони дотримувались саме цієї ролі. У результаті багато жінок були змушені задовольнитися лише домашніми обов’язками, навіть якщо вони прагнули до іншого. Однак, зміни в суспільстві та рух за рівність прав дозволили жінкам вийти за межі традиційних ролей, започаткувавши нові кар’єрні шляхи та можливості для самореалізації. Утім, соціальний вплив минулого ще продовжує відчуватися. Боротьба за рівність та права жінок на самостійність продовжується.