Іноді трапляється, що хоста кожного року давала велике розлоге листя та гарні квітки. А потім настає чергова весна, і рослина раптово змінюється – стає дуже низькою з дрібним листячком.
Карликовість у хости може трапитися через розпадання куща на дрібні бруньки. Центральна відмирає протягом зими. Можуть пропасти й інші великі бруньки, якщо кущ складався з декількох віял.
От рослина й випускає від кореневої шийки маленькі нові бруньки. Отже, у цьому сезоні ви квітці вже нічим не зарадите. А восени викопайте кущ, відділіть усю гниль. Присипте уражені місця подрібненими пігулками активованого вугілля. Молоді бруньки відділіть та висадіть по окремо.
Якщо корінці рослини-велетня загнилися повністю, таку хосту ви навряд чи врятуєте, адже брунькам немає за що триматися. Навіть якщо висадите знову, хоста поступово зачахне. Натомість на цьому ж місці можуть розростися нові кущики з бруньок, які залишилися у землі непоміченими.
Іноді трапляється, що хоста не відразу перетворюється на карликову, а зменшується поступово з року в рік. Якщо листочки постійно дрібнішають, а висота ніжок скорочується, то зарадити такій рослині ви теж нічим не зможете.
Зазвичай великий кущ розпадається на кілька малюсіньких рослин за розмірами десь у 10 разів меншими, ніж була стара хоста. Кожна з них живе своїм власним життям. Схоже, подібна картина складається з гібридними сортами. А старі добрі ланцетовидний та подорожниковий види зазвичай зростають без жодних проблем багато років поспіль.