У липні часник уже готовий до збору — листя жовтіє, стрілки вирівнюються, а самі “цибулини” помітно стирчать з землі. Це той момент, коли варто взяти вила, стару миску, лопату, якомога більше води для пиття, а ще — трішки свого терпіння. Викопувати часник радять вранці або ввечері, коли спека не така сильна. Тягнути за стебло не варто, краще підкопати часник збоку, щоб не пошкодити його “цибулину”. А потім — легенько струсити землю, й не стукати викопаний часник один об одного, бо він цього не любить.
Після збору — сушка. Потрібно розкладати “цибулини” часнику в один шар під навісом, де є тінь і вітерець. Не на сонці, бо тоді шкірка стане ламкою, а сам часник — крихким. Нехай полежить кілька днів, поки стебла не стануть сухими, як сіно. Тоді можна обрізати корінці, залишити трішки стебла — або сплести косу, якщо на це є бажання та сили.
“Зберігати часник краще в сухому, прохолодному місці. Не в холодильнику, як часто всі вважають, бо там він проросте. А от у сітці, мішечку чи ящику з отворами — саме те. Періодично переглядайте, щоб не було гнилі. Якщо одна “цибулина” зіпсувалась — краще прибрати одразу, щоб вона не заразила всі інші”, – говорить 31-річна садівниця Наталя з Бучанського району, що на Київщині.
Крім цього, в багатьох городників часто виникає питання: “А коли ж садити наступний часник?”. Відповідь досить проста. Так, якщо часник озимий, то це варто робити восени, коли земля ще тепла, але вже не така суха.
“Це надає можливість зубчикам час, щоб добре укорінитися, щоб навесні вони прокинулись сильними. А якщо ярий, тоді вже слід садити навесні, коли ґрунт прогріється, але ще не пересохне. Головне — не поспішати і не запізнитися. Часник любить порядок: якщо потрапити в правильний момент, то врожай буде хорошим”, – підкреслила пані Наталя.