Кожне літо починається з однієї й тієї самої дилеми: як купити кавун так, щоб потім не пошкодувати про це. Ззовні він може бути цілком ідеальний, а от що там суто всередині, можуть зрозуміти тільки працівники Держспоживслужби під мікроскопом. І якщо пощастить, то після поїдання соковитого та солодкого кавуна, вся родина не опиниться у місцевій лікарні. Агрономи кажуть, що є спосіб, який не потребує лабораторії чи приладів, щоб визначити: є в ягоді нітрати чи ні. Секрет криється у тому, як саме звучить кавун.
Так, звучить. Якщо легенько постукати по ньому, можна почути те, що ховається всередині. Глухий звук — часто ознака перезрілості або надлишку вологи. Надто дзвінкий — може вказувати на порожнечу. А от пружний, рівний, з ледь гулким відтінком — це те, що треба. Саме такий звук дає кавун, у якого в м’якоті точно немає ніяких нітратів.
Ще один нюанс — хвостик. Сухий, скручений і темний говорить, що кавун дозрівав сам, а не за допомогою хімії. А зелений, наче тільки з грядки — часто є свідченням того, що його дозрівання прискорювали. Іноді штучно.
Агрономи не проводять лабораторних досліджень постійно, вони просто знають, що якість не завжди в блиску. І якщо плід наче лакований, надто гладенький, надто красивий, або аж блищить, варто бути уважним і задуматися. Бо здоровий кавун має бути трохи шорсткий, із природною матовістю. А не нагадувати, ніби обкладинку з глянцевого журналу. До речі, багато фруктів у супермаркетах саме такими і є.
Найважливіше — не боятись ставити питання продавцю. Той, хто продає якісний товар, не ховатиме своїх очей. І якщо він без сумнівів кладе кавун на вагу, дозволяє стукати, вертіти, придивлятись — це вже ознака чесності. Тому, якщо хочеться кавун не з картинки, а справжній, то слід слухати, дивитися, питати.