Всім кому нині за 30 років, пам’ятають, яка в 90-х роках була смачна кабачкова ікра. З чого її робили не ясно, оскільки, от в супермаркеті нині такої не купиш! От саме такої, як у дитинстві, точно ні. А весь секрет криється в рецепті, і в тому, що саме господиня може ризикнути й додати, а що ні. А змінити абсолютно все може всього лише одна ложка цього.
Тож, за цим рецептом можна легко приготувати те, що дуже схоже на кабачкову ікру з нашого дитинства! Беруться молоді кабачки, без насіння, ніжні, світлі, добре вимиті та підсушені від вологи. Їх потрібно натерти або нарізати дрібно. Завдяки цьому вони швидше протушкуються.
До них додається морква (саме вона надасть ікрі солодкуватості й гарного кольору). Цибуля — є головною для насиченого пряного смаку ікри. І обов’язково томатна паста, не кетчуп, не соус, а саме паста — концентрована, насичена. Часник — не для гостроти, а для аромату. І трохи оцту — він збере все докупи, приведе все до одного єдиного насиченого смаку.
Сіль, цукор, чорний перець — це вже справа смаку, але не варто переборщувати. І ще одна річ: олія. Її не слід шкодувати для кабачкової ікри, але і перебільшувати з нею теж. Бо тоді ікра вийде надто жирною і її можна буде їсти тільки з хлібом, щоб хоч якось не відчувати той присмак олії. А ми ж то прагнемо приготувати кабачкову ікру для всіх гарнірів на цьому світі. І щоб їсти її з будь-чим, а не тільки одним хлібом.
Останній штрих — усе це потрібно як слід протушкувати. Робити це радять тільки на повільному вогні. От тоді, смак буде такий, як треба. Не треба кип’ятити, не треба поспішати. Ікра має стати однорідною, м’якою, але не кашоподібною. Потім — блендер, в якому кабачкова ікра набуде особливої текстури. Хитрість цього рецепту в тому, щоб покласти мінімум спецій та олії. Щоб відчувалися в ікрі, насамперед, кабачки, а не спеції.