Якщо хочеться, щоб квашені помідори були не просто солоні, а дійсно смачною стравою, варто додати до них три зубчики часнику в кожну банку. Не більше, не менше. Саме три — це той баланс, коли аромат не перебиває смак, а лише підкреслює його. Часник не просто додає пікантності, він працює як природний консервант, тримає банку в тонусі.
Загалом, для приготування квашених помідорів знадобляться стиглі, але щільні томати (такі, що не лопаються від дотику). Їх варто промити, перебрати, прибрати плодоніжки. Далі — зелень: кріп, петрушка, листя хрону, чорної смородини, вишні. Все потрібне свіже, без плям і запаху. На дно банки кладеться зелень, потім — помідори, щільно, але без фанатизму. І отут — три зубчики часнику. Не різати, не тиснути. Просто кинути цілими. Вони зроблять свою справу.
Сіль для квашення потрібна кам’яна столова звичайна. Ніякої йодованої, гімалайської, ще якоїсь, бо з такої солі точно нічого не вийде. Більше того, через таку сіль ще й може бути помутніння і зміна смаку. На літр води — одна столова ложка з гіркою. Вода — кип’ячена, але охолоджена. Залити банки, прикрити кришками, але не закручувати. Залишити на кілька днів при кімнатній температурі, поки не почнеться легке бродіння. Потім — закрити герметично і перенести в прохолодне місце.
Чого точно не варто робити під час квашення помідорів, так це використовувати пошкоджені, потріскані або перезрілі плоди. Бо навіть одна зіпсована помідорка може зіпсувати всю банку. Не змішуйте в одній ємності томати різного ступеня зрілості: вони квасяться з різною швидкістю, і це порушує процес бродіння.
Не додавайте холодну воду з-під крана — краще прокип’ятити, охолодити і процідити. І головне — не закривайте банки герметично одразу: на старті бродіння потрібен вихід газу, інакше є ризик, що банка просто зірветься, як і нерви тієї господині, що квасила ці томати.