Традиційний український одяг – це вишиванка. Сорочки носили з давніх-давен. Вважалося, що вона оберігає людину від злих та темних сил. Біла ряднина покривала все тіло, а там де закінчувалися рукави та комір, за традицією потрібно було прикрасити орнаментом.
Зазвичай бралися червоні та чорні кольори. Народна традиція каже, що вони символізують любов та журбу. Історики, що ці кольори було просто знайти у природі.
Цікаво, що кожен регіон має свій орнамент. На Донеччині – це троянди, на Чернігівщині – це калина, а на Буковині – строкатий ритмічний малюнок.
Сорочку мала вишити саме матір, аби передати свою захисну енергію дитині. Процес вишивання був цілим таїнством.
Цього року ми відзначаємо цей день 20 травня.
Свято вишиванки – не прив’язано до жодного релігійного календаря чи держаного. Це день, коли ми маємо змогу згадати, яким багатим є наш спадок.
Виявляється, 15 років тому, тобто у 2006 році, студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію “Всесвітній день вишиванки”. Спершу долучилися студенти її ВНЗ, а згодом флешмоб оцінила вся країна.
Традиція у цей день дуже проста: потрібно вбратися у вишиту сорочку. Можна навіть не відвідувати маршів або зібрань. Варто просто нагадати собі, що ви маєте гідну історію, добрих предків та багатий культурний спадок.
А орнаменти продовжать вас захищати і надалі.