Тому наші пращури уважно ставилися до будь-яких дій цього дня, вважалося, що все зроблене 21 грудня впливає на енергію наступного року. Однією з найдавніших і найпоширеніших прикмет було прохання про добробут і тепло в домі за допомогою одного символічного жесту.
За народними переказами, 21 грудня треба запалити одну свічку й на кілька хвилин залишити її горіти на підвіконні або у центрі кімнати. Вважалося, що так у дім “входить світло”, яке приносить теплі стосунки, родинний затишок та спокійний рік без сварок. У давні часи свічку тримали недовго, достатньо було кількох хвилин, щоб “відкрити шлях” для позитивної енергії.
Причина корениться в символіці цього дня, сонце у народній культурі – знак тепла, родючості та багатства. У зимове сонцестояння воно ніби народжується знову, а запалена свічка – це маленьке домашнє вогнище, яке зустрічає нову світлу силу. Саме тому вважалося, що людина, яка 21 грудня запалила свічку, переносить у свій дім тепло нового циклу.
Цікаво, що в цій прикметі важлива не сама свічка, а момент тиші та спостереження за полум’ям. В давнину вірили: якщо вогонь рівний і спокійний, рік буде тихим і стабільним; якщо трохи потріскує, на господарство чекають приємні зміни; якщо свічка починає диміти, варто завершити незакінчені справи до Нового року.
Окремо вважалося, що полум’я, запалене в день сонцестояння, очищає дім від накопиченої за рік важкої енергетики. Тому після свічки часто відкривали кватирку, “випустити старе” і “впустити нове”.
У деяких регіонах 21 грудня господині переставляли хоча б один предмет у домі. Це символізувало рух уперед і зміни в прийдешньому році. Та головною залишалася саме свічка , простий жест, що, за повір’ями, задає теплий і добрий початок новому календарному циклу.