Великі православні свята пройшли, і, як казали наші предки, настала буденна скрута. Втім, це аніяк не пов’язано з сумом та чимось поганим. Просто завжди після веселощів не хочеться повертатися до буденщини.
22 січня традиційно починали складати список справ та намагалися якомога швидше наздогнати всі упущені моменти у господарстві. Часто цей день був часом дрібних ремонтних робіт.
Молилися зранку, одразу після пробудження такими словами:
О, великий угоднику Христовий, страстотерпче і лікаре многомилостивий Пантелеймоне! Змилосердися наді мною, грішним рабом Божим (ім’я), вислухай благання і благання моє, змилостив Небесного, верховного Лікаря душ і тілес наших, Христа Бога нашого, нехай дарує нам зцілення від жорсткого гнітучого мене недугу. Прийми недостойне моління грішнійшого від усіх людей.
Відвідай мене благодатним відвідуванням твоїм. Не возгнушайся гріховних виразок моїх, помажеш їх єлеєм милості твоєї і зціли мене; та здоровий сущи душею і тілом, залишок днів моїх, за допомогою благодаті Божої, зміг провести в покаянні і догоджанні Богу, і сподоблюся восприяти благий кінець живота мого. Гей, угоднику Божий! Умоли Христа Бога, щоб дарував мені заступництвом твоїм здоров’я тіла і спасіння душі моєї. Амінь.
Обов’язково ситно снідали після молитви та одразу ставали до роботи. Дивилися також і за природою. Якщо на 22 число вдарили морози – вересень також буде холодним. Дощ у цей день обіцяв одне: буде врожайна осінь. А якщо коти точать кігті об дерево – то це віщувало вітряну погоду.