Не зустріла того, від кого «метелики в животі»
Почуття закоханості чарівне, але це на рівні емоцій. Воно може швидко минути: метелики помахали крильцями і полетіли.
Сталі сімейні стосунки будуються на почутті любові, поваги, спільних поглядах і цінностях. Їм, щоб розвинутися, розквітнути, потрібний час. Але, безперечно, фізичний потяг має бути, це важлива складова стосунків.
Шлях любові мене лякає
Дуже справедливо, адже любов Когось привела до розп’яття на хресті. Це підсвідомо нас, людей, і лякає.
У день шлюбу любов – це маленька рослинка, яку потім усе життя потрібно буде плекати і доглядати.
Оскільки любити – це завжди жертвувати собою. Якщо ви не готові жертвувати, то ви й неготові любити. До цього потрібно дорости. І, трапляється, що дехто не доростає за все життя.
На щастя, все так влаштовано, що виконання вчинків любові ощасливлює не тільки іншого, але й нас самих. Підтримує почуття любові. Це відбувається у замкненому колі двох – не даремно ж символом шлюбу є обручка.
Жінкам чоловіки вже не потрібні
Це правда, що емансипація наплутала у традиційних точках відліку. Людині часом важко знайти своє місце.
Однак Бог дає труднощі і разом з ними можливості. Є лише один спосіб виплутатися з цієї ситуації – відверто і щиро про все говорити.
Не можу забути перше (останнє) кохання
Втрата кохання – це завжди рана і її зализування.
Для чоловіків це пов’язано з приниженням, великою пасткою є гординя. У жінок – з низькою самооцінкою: я не заслуговую на любов. Однак, в обох випадках найгірше – це розпач.
У мене обов’язок перед мамою (татом)
Інколи батьки нав’язують правду, яка є тільки їх правдою. А іноді, коли попросити їх поради, то вони розпоряджаються або наказують. Психічно нормальна людина не реагує і робить по-своєму. А людина з неврозом бурхливо реагує, але робить так, як хоче хтось із батьків. Тому вона має залежність від таких стосунків. Треба це усвідомити і виробити правильну поведінку.
Я не потягну утримувати сім’ю
Почутя відповідальності у чоловіка є доброю якістю. Іноді воно балансує на нездоровому почутті пихатості. Однак у стосунках головне не відповідальність, а любов. Чоловік – це той, хто прокладає шлях. Її проблема – це дати згоду іти цим шляхом.
Треба вміти давати собі право на помилку, на слабкість. І також важливо, коли чоловік усвідомлює, що він може попросити допомогу у жінки.
Я боюся помилитися, бо сім’я – річ свята
Родина – це спільний шлях. Християни вірять, що беручи шлюб, їх єднає сам Бог. А отже, в родині щодня ми довіряємо Богу, що він нас веде і один одному. Ми готові йти один за одним і покладатися один на одного. Родина – це також любовна залежність один від одного.