Ми різні, але ми такі подібні
Ми всі маємо свої особливості характеру, набутий досвід, отриману освіту в якійсь галузі. І тому сформовані за певними критеріями.
Трапляється, що переконавшись у цінності добра, ми хочемо передати свій підхід іншій людині, і, зустрічаючи їх опір, з’являється чудова основа для сварки.
Подібне щось відбувається у робосих колективах. Дуже часто можна спостерігати ситуацію у колективах, коли є підстави для виникнення конфлікту – між співробітниками, між одним із співробітників і керівником. У них можуть не співпадати ні один з названих факторів – освіта, досвід, методи роботи і способи побудови взаємостосунків.
Люди можуть уникати обговорення назрілих питань, відходити від теми задля спокою. Та іноді конфлікт трапляється, коли ми занадто дбаємо про якесь питання, щоб пожертвувати ним заради відносного миру. Входження в конфлікт стає неминучим.
То як це зробити, щоб не нашкодити собі?
Найперше, радять психологи – вгамувати емоції. Емоції ніколи нічого не вирішують. Вони затримують можливість раціональної оцінки і ускладнюють пошук відповідей на незручні запитання.
Ще король Едуард VII казав, немає жодного конфлікту, який двоє здорових людей не могли б вирішити, викурюючи хороші сигари в зручних кріслах. Тому мир і взаємоповага є першою умовою для початку знаходження компромісу.
Інша умова, яка дозволяє правильно вступити в конфлікт, – поставити себе на місце іншої сторони.
Дуже легко судити про чиїсь погляди та постулати зі своєї зручної позиції. У такій системі ще легше демонізувати іншу сторону, позбавити її власної гідності, та віднести до категорії смертельних ворогів.
Зазвичай по обидві сторони конфлікту є люди, які є добрими людьми, мають добрі наміри. Навіть якщо їх припущення не зовсім правильні, вони, безсумнівно, можуть збагатити нас, дозволяючи нам поглянути на справу з зовсім іншої точки зору.
Третім елементом є розширення ваших знань з цього питання. Щоб зрозуміти суть назрілого конфлікту, потрібно більше часу. Проста висловлена інформації завжди призводить до баналізації та узагальнення проблеми.
Відкритість до нового
Останнє важливе – це відкритість до нових рішень. Це вимагає відмови від готовності перемогти у конфлікті та переходу до пошуку істини.
Зрештою, завдання в тому, щоб постконфліктні рішення наближали нас до істини та добра, а не просто змушували когось займати позицію протилежної сторони. Це питання віри у творчий потенціал людини. Вступ у діалог з відкритістю, повагою та спокоєм може активізувати цей потенціал і призвести до відкриття абсолютно нових шляхів.
Матеріал підготовлений на основі статей провідних психологів конфліктологів.