Ще молода симпатична, але самотня Маргарита якийсь час виношувала мрію – взяти на виховання дитину, якій у житті не пощастило з батьками. І такий день настав. Зірки зійшлися так, що Маргариті у реабілітаційному центрі, куди їй порадили поїхати, показали не одну, а двоє дітей – чотирирічного Руслана і його старшу сестру Олену. «Вони вийшли такі, як нікому не потрібні котята… Олена вела братика за ручку, а сама ховала очі в підлогу, − пригадує Маргарита. − Я відразу зрозуміла, що беру обох – прикипіли».Так брат і сестра Глузд опинилися у селі на Корюківщині.
Чотирирічного хлопчика доводилося вчити говорити. На все, що бачив кругом себе, Руслан реагував вигуком «ап-ап». А ще − лікувати любов’ю від переляку: ночами Руслан зривався і ховався під ліжко. Тоді Маргариті доводилося його заспокоювати і брати спати до себе.
За два роки перебування з мамою Маргаритою Руслан уже читає по складах.
Маргариті вдалося створити повноцінну родину. «Гуляємо разом, їсти варимо разом, працюємо разом. Маю чудових двоє діточок. Нам весело, добре разом», – радіє Маргарита.
Вона не заперечує проти того, щоб діти спілкувалися з батьками і бабусею телефоном. На сьогодні рідні батьки дітей позбавлення батьківства.
Девятикласниця Олена зізнається, що їй хочеться ділитися з мамою Маргаритою усім. І мамою її назвала спонтанно, коли вкусила оса і потрібна була допомога, а до того довго називала тіткою.
Розповідаючи про те, як за два роки досягла такого успіх, Маргарита ділиться, що ніякої власної методики виховання немає. Каже, що потрібно багато спілкуватися, часто наголошувати на тому, що добре, а що погано і виховувати почуття взаємопідтримки.
На сьогодні в Україні існують такі форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як: усиновлення, взяття під опіку, піклування, оформлення в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
За інформацією Міністерства соціальної політики, не дивлячись на коронавірус, протягом восьми місяців поточного року в Україні було усиновлено 694 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, з яких громадянами України – 558.
