10 грудня відзначаємо 344-й день року за григоріанським календарем. До Нового року лишається 21 день.
Цього дня православні християни відзначають Знамення Пресвятої Богородиці або Романів день.
Також на 10 грудня припав день, коли віруючі згадують ім’я преподобного Романа Антіохійського.
Цього дня у церкві вшановується один з найважливіших образів православ’я, а саме ікона Пресвятої Богородиці, на якій зображено Богоматір під час молитви з немовлям. Ця ікона ще носить ім’я «Знамення».
Таку назву ікона отримала не просто так. Про те, що вона чудотворна стало відомо в XII столітті. У той час війська під проводом князя Андрія Боголюбського вирушили на облогу Великого Новгорода.
За переказом, на третю ніч після облоги архієпископ Новгородський почув зверху голос. За його велінням він виніс ікону пресвятої Богородиці з церкви Спаса Преображення і обніс нею фортечну стіну. І коли одна з випущених ворожих стріл потрапила в ікону, з очей Богоматері полилися сльози.
На честь цієї події було встановлено свято під назвою Знамення. Від нього люди завжди чекали чогось особливого, якихось знаків, які дозволять передбачити долю або майбутнє.
Цього дня люди слідкували за природою і намагалися передбачити погоду на два найближчі місяці.
На 10 грудня церква встановила певні заборони. Головно, цього дня не можна в’язати і шити. А також пускати в дім старих, немічних і бідних людей.
Перша заборона напряму пов’язана з легендою виникнення цього свята.
А от друга виникла через страх, що благополуччя покине дім, а натомість прийдуть нещастя та хвороби.
Також, зважаючи на те, що на цей день припадало відразу два свята, то заборона також накладалася на всі види праці.
Головні прикмети цього дня стосувалися погоди та природних явищ. Наші пращури вірили, якщо цього дня вдосвіта стати обличчям до північного вітру, то разом з ним підуть всі нещастя.
Наші предки вірили у цілющу силу природи і часто зверталися до неї по допомогу. Але на свята вони особливо вірили у її надприродні сили і намагалися використати їх сповна.
Відгадували погоду і за димом, який йшов з димаря. Якщо дим стелився, то слід було готуватися до тепла, а якщо йшов стовпом, то погода обіцяла бути морозною.
Не забували пращури і про природу та свійських тварин. Наприклад, якщо вони бачили, що горобці починали дружно цвірінькати, то незабаром мало потеплішати. А якщо чули, що цього дня корови сопіли, та пирхали, то слід було очікувати морозної погоди.
Якщо цього дня побачити на небі червону зірку, то слід було очікувати вітряної погоди. Так само про наближення вітряної погоди свідчило і шуміння лісів.
Загалом наші пращури багато чого дізнавалися про характер погоди та пори року за прикметами на церковні свята.
