29 січня православні християни вшановували пам’ять святого Петра, якого вважали захисником худоби. Через це в народі закріпилися такі імена святого як Петро Полукорм та Петро Верига. У цей день вважалося, що зима йде на спад, льодовий покрив на річках слабшає, люди і тварини з’їли половину всіх зимових припасів.
За давніми переказами, святий Петро був ув’язнений у 42 році за наказом царя Ірода Агриппи за проповідь про Ісуса Христа. Напередодні дня суду у камперу в’язниці з’явився Ангел господній і звільнив ув’язненого за вірність Ісусові. Кайдани там і лишилися у пам’ять про здійснене диво. Християни забрали їх і тепер кожен. хто потерпає від хвороб може прийти й доторкнутися до цих ланцюгів й отримати зцілення.
Оскільки на Вериговий день зазвичай спостерігалося ослаблення крижаного покриву, а зима наближалася до завершення, то селяни вирушали заготовляти дерево і розчищати ділянки під засівання різними господарськими культурами. Робили це саме на Петра Вериги, оскільки вважалося, що рубати живі дерева – це гріх, а от взимку, поки дерево “спить”, це дозволялося.
Також наші предки вважали, що у дім, збудований з такого дерева ніколи не влучить блискавка і таке помешкання краще зберігає тепло.
Крім цього, за віруваннями наших пращурів, на Петра Вериги прийнято було розповідати різні небилиці про зиму.
Як і на кожне свято, на Петра існували певні заборони. Зокрема, не можна було прати, оскільки це вважалося великим гріхом.
Не можна було 29 січня сваритися з людьми. лихословити та лаятися. Крім цього радили не зловживати шкідливою їжею та спиртним. А також застерігали від того, щою давати у борг гроші.
Особливою порадою цього дня було не зосереджуватися на дрібницях.
Окрема порада на Петра Вериги існувала для рибалок. які займалися зимовою риболовлею. Їм радили або не ходити на лід, або бути обережними, оскільки саме цього для була велика ймовірність того. що лід проломиться.
Окрім християнського свята, на цей день припадала і пам’ятна дата в історії України. Саме цього дня у 1918 році біля залізничної станції Крути відбувся нерівний бій між українськими студентами та більшовицькими загонами Муравйова. Після п’яти годин бою у студентів закінчилися патрони. Дехто загинув на місці, а декого взяли в полон більшовики. Проте і їм не вдалося вижити. Не витримавши непокори. представники тодішньої комуністичної влади розстрілляли студентів. а декого закололи багнетами.
