Назва походить від того, що напередодні Різдвяного посту Церква вшановує святого апостола Филипа (Пилипа). У цей день прийнято робити «заговини», інша назва «запусти».
Заговини віруючі прив’язують суто до харчових особливостей посту. Це останній день, коли можна вживати скоромну їжу, тобто м’ясо, масло, сир, яйця, молоко, солодощі.
На заговини можна їсти все. Можна себе ні в чому не обмежувати і ні у чому собі не відмовляти – лишень би витримав шлунок усе перетравити.
В Україні з давніх-давен на заговини тяжко не працювали. Господині готували млинці, запікали м’ясо, випікали здобну випічку. Господарі вже могли похвалитися приготовленими власноруч молодим вином і наливочкою.
А близько вечора вся родина збиралася біля столу, щоб разом помолитися, попросити у Бога благословення на добре дотримання посту.Біля столу співали пісень, діти і молодь гралися в ігри. Старша молодь збиралася у господах і народних клубах на гуляння (танці). Народ веселився.
Вже від завтра усіх чекав строгий 3-денний піст.
Існували такі повір’я: залишки скоромної їжі після вечері незаміжні дівчата ховали під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Також їжу виносили на подвір’я для духів, які, за повір’ям, охороняють домашніх тварин.