Квасоля – це частинка домашнього затишку, що завжди була присутня в бабусиній кухні. Її ніжний смак і м’яка текстура можуть стати головним акцентом багатьох страв, а секрет приготування передається з покоління в покоління. Найголовніше у цьому процесі – зберегти квасолю цілісною, ніжною, але водночас запобігти її розваренню, аби вона залишалася ідеальною у кожній страві. Також, саме квасоля, це щось наше, рідне, традиційне, українське!
Першим і дуже важливим етапом є замочування. Бабуся завжди говорила, що правильна підготовка квасолі починається задовго до самого варіння. Вода допомагає їй розм’якшитися, проте не втратити своїх природних властивостей. Цей процес дозволяє позбавити квасолю тієї жорсткості, яка може завадити їй добре проваритися. Головне – замочувати її у звичайній воді. Це надає зернам можливість поступово “дихати”.
Бабусин секрет приготування також полягає в правильному варінні. Вона завжди варила квасолю на невисокому вогні, аби дати їй можливість томитися, а не кипіти. Цей підхід дозволяє зберегти її форму, оскільки сильне кипіння сприяє розваренню. Крім того, бабуся додавала трохи олії у воду, аби зерна не склеювалися та залишалися гладенькими.
Ще одним важливим моментом є час приготування. Бабуся завжди знала, коли потрібно припинити варіння. Це інтуїтивний момент, що приходить з досвідом, коли зерна вже достатньо м’які, але все ще тримають форму. За цим треба уважно слідкувати, щоб не пропустити той ідеальний момент готовності. Вимикати плитку слід тоді, коли квасоля ледь-ледь дійшла до свого 100% готового стану.