Грибне варення не є вигадкою гурманів, але це те, що з легкістю всім українцям міг би запропонувати приготувати Євген Клопотенко. Також, варення з грибів легко роблять ті, хто знає, що щось з лісу — це не тільки про консервування та засолювання. Це ще й про варення! І тому, чому б дійсно не взяти й не приготувати варення з грибів? Легко!
Найкраще для такого варення підходять молоді опеньки, лисички та сироїжки. Вони мають ніжну текстуру, не розвалюються при термічній обробці і не дають гіркоти. Це не ті гриби, що треба годинами вимочувати чи варити — вони готові до справи одразу після очищення.
Для варення потрібно взяти очищені гриби — приблизно стільки, скільки вміститься в середню каструлю. Додати цукор у співвідношенні один до одного. Якщо грибів умовно півкілограма, то й цукру стільки ж. Далі — лимон. Один середній плід, нарізаний тонкими скибками, без кісточок. І ще трохи води — буквально кілька ложок, щоб не пригоріло на старті.
Гриби варто спочатку проварити у воді кілька хвилин, злити рідину, а потім засипати цукром і додати лимон. Варити на середньому вогні, постійно помішуючи. Через 20 хвилин маса стане густою, гриби — прозорими, а аромат — таким, що сусіди почнуть питати, що там у вас за експерименти. Варення виходить не солодким у класичному сенсі, а з легкою кислинкою і глибоким лісовим присмаком. Його не їдять ложками, як полуничне, але воно і не для цього. До м’яса, до сиру, до тостів — це той випадок, коли гриб стає делікатесом.
Цей рецепт не потребує кулінарної майстерності, як в Євгена Клопотенка. Потрібна лише рішучість — спробувати зробити варення з того, що зазвичай йде в суп. І якщо хтось скаже, що це дивно — нехай собі говорить на здоров’я! Але ті, хто спробує, вже не повернуться до звичних солінь та консервації!