Всі розуміють, що на зиму потрібно закривати консервацію. Що робити це, краще всього, саме з помідор із своїх грядок. Що в супермаркеті продається зовсім не така аджика, яку ми самі можемо закрити вдома. І що нам усім дуже ліньки возитися з тією консервацію надто довго. А також, що це викликає втому, бо ця праця — не легка.
І от для таких випадків є один рецепт приготування аджики, що не потребує стерилізації, кипіння чи складних маніпуляцій. Просто змішати, настояти і розкласти по банках. І все. Аджика виходить яскрава, злегка гостренька, з певним смаком і особливим ароматом. Така, що не губиться серед інших заготовок.
Для приготування потрібно взяти помідори — п’ять кілограмів. Вони мають бути стиглі, соковиті, без тріщин. Далі — болгарський перець, два кілограми. Червоний, м’ясистий, без гіркоти. До нього додається один кілограм моркви — вона дає солодку основу. Цибуля — один кілограм, для глибини смаку. Часник — 300 грамів, не менше. І гострий перець — 100 грамів, можна трохи більше, якщо хочеться виразнішої гостроти. Сіль — 100 грамів. Цукор — 200 грамів. Оцет — 200 мілілітрів. І олія — 200 мілілітрів, бажано без запаху.
Усі овочі миються, чистяться, ріжуться на шматки і пропускаються через м’ясорубку. Можна використовувати блендер, але м’ясорубка дає ту саму текстуру, яку пам’ятають ще з дитинства. Бо в нашому дитинстві ще далеко не у всіх був блендер, і аджику готували саме за допомогою м’ясорубки.
Після цього додають сіль, цукор, оцет і олію. Все ретельно перемішують. Масу залишають на кілька годин, щоб вона пустила сік і настоялася. Потім розкладають у чисті банки, закривають капроновими кришками і ставлять у холодильник або льох.
Ця аджика не вариться, тому зберігає свіжість. Вона не пастоподібна, а має більш “живу”, справжню текстуру. Її можна їсти просто з хлібом, додавати до м’яса, макаронів, каші. Вона чудово зберігає отой самий справжній смак свіжих томатів. І саме така консервація є дійсно смачною, ефективною, легкою, ситною.