Життя в Радянському Союзі було сильно обмежене. Тому, тоді, навіть за невеликі суми можна було задовольнити багато основних потреб і дозволити собі певні радості. Насамперед, і тому, що різноманітність товарів була дуже обмеженою. Люди не бачили нічого багато, а тому, багато й не хотіли. Всі раділи тому, що було, й інших думок просто не виникало. Одяг, взуття і побутова техніка, все це було дуже однотипним.
Утім, незважаючи на економічні обмеження, радянська система була досить соціально орієнтована, і для багатьох громадян житло, медичне обслуговування та освіта були безкоштовними, або доступними за низькою ціною. Однак навіть за таких умов, за середню зарплату було складно купити дорогі товари або подорожувати закордон. Рівень життя тоді вимірювався не грошима, а відносинами з близькими, колективною підтримкою та умінням задовольнити базові потреби.
Робітники на заводах отримували близько 150-200 рублів, а вищі керівники, інженери чи спеціалісти могли заробляти 200-300 рублів. Зарплати в галузях науки, освіти або культури були трохи нижчими. Вчителі чи лікарі, залежно від досвіду, могли отримувати близько 100-150 рублів. Завдяки тому, що людям надавали житло, безкоштовне медичне обслуговування та деякі субсидовані товари, громадяни тодішньої системи не мали великих витрат. А споживчі товари просто були доступні за низькими цінами.
Тож, громадяни радянщини, які мали середню зарплатню у розмірі 134-150 рублів, могли придбати цукор по 94 копійок за кілограм, “докторську” ковбасу за 2,20 руб/кг, рис за 88 коп/кг, гречку за 56 копійок, свинину за 2 рублі 10 копійок/кг (на ринку кілограм домашньої свинини коштував 5 рублів), яєць за 1,10 руб/десяток, пляшку міцного напою за 2 рублі 87 коп., 100 грам чаю за 95 копійок. Великий буханець хліба (батон) коштував 15 копійок (можна було купити до 1000 таких батонів).
Побутова техніка була вкрай дефіцитною. Придбати телевізор або холодильник можна було лише через спеціальні магазини. Холодильник “Дніпро-2” коштував 250 рублів. У 1975 році кольоровий телевізор “Рубін-707Д” вартував 685 рублів. Автомобілі були великою розкішшю, і лише небагато людей могли дозволити собі купити новий автомобіль. Вартість автомобіля, залежно від моделі, могла становити кілька десятків місячних зарплат.
Путівки в санаторії, на курорт, або до моря, коштували різну суму залежно від сезону і виду відпочинку. Наприклад, путівка за кілька днів могла коштувати кілька десятків рублів, що було доступно для середньостатистичних працівників. Відпочинок у санаторії включав проживання, лікування, харчування та різноманітні оздоровчі процедури. Це був доступний і популярний спосіб для громадян Радянського Союзу покращити своє здоров’я, відновити сили після роботи та отримати лікування від деяких хвороб.
У санаторіях часто пропонували лікувальні ванни, масажі, фізіотерапевтичні процедури, а також заняття спортом і культурні заходи. Такий відпочинок був не тільки оздоровчим, але й приємним, оскільки багато санаторіїв розташувалися в мальовничих місцях — біля морського узбережжя, в горах, поруч із лісом.
Тож, у Радянському Союзі за середню зарплату можна було купити базові продукти та товари побуту, але для більш розкішних покупок або дорогих товарів, таких як побутова техніка, автомобілі чи імпортні речі, потрібно було накопичувати гроші.