Якщо ви вважаєте полуницю вибагливою культурою, яка вимагає постійної уваги, тоді ви просто не саджали у себе на городі Королеву Єлизавету. Цей сорт наче створений для тих, хто хоче насолоджуватися солодкими ягодами, не пропадаючи годинами на грядках. Він родить з травня до заморозків, витримує морози до мінус 25°C і навіть після 5 років на одному місці продовжує радувати господарів щедрим врожаєм.
Кущі Королеви Єлизавети цвітуть і родять кілька разів за сезон, а перші ягоди з’являються вже на початку червня. Найцікавіше, що другий урожай завжди солодший і більший. Досвідчені городники навіть видаляють перші квітконоси, щоб рослина не витрачала сили на дріб’язок. За гарного догляду з рослин можна зібрати окремі ягоди вагою до 100 г. Але й стандартна маса у них теж чималенька — близько 45-60 г.
Королева Єлизавета не дуже вибаглива до ґрунту, але все ж якісна підготовка збільшує врожайність рослин. Полуниця добре почувається на супіщаних ділянках, чорноземі або сірому лісовому ґрунті. Головне — сонце і відсутність застою води. Кущі треба саджати на відстані 25–30 см один від одного, щоб корені мали простір для росту. Перший рік після посадки рослина тільки нарощує кореневу систему, тому всі квіти та вуса краще обрізати. Так, трохи мороки, але вже на другий рік з куща збиратимете до 1.5 кг ягід.
Цей сорт майже не хворіє. Сіра гниль, бура плямистість і борошниста роса обходять його стороною. Єдине, що потрібно — раз на 3–4 роки оновлювати посадки, бо з часом ягоди дрібнішають. Та навіть якщо не робитимете цього вчасно, кущики продовжуватимуть родити, хоч і не так пишно. Але на фоні інших сортів навіть частково виснажена Королева Єлизавета матиме досить непоганий вигляд та даватиме непогані ягоди.
Смак — це окрема історія. Повністю дозрілі ягоди дуже солодкі, аж з відтінком меду. А їхній аромат нагадує лісову суницю. Щільна м’якота Королеви Єлизавети дозволяє транспортувати врожай без ризику розчавити його. А ще цей сорт чудово підходить для приготування варення та заморожування.